К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

 

БАЙКАР ПРОКИНУВСЯ!




Під час вступу на факультет журналістики Львівського державного (нині – національного) університету імені Івана Франка на екзамені з української літератури мені дісталось простеньке питання – про байки Леоніда Глібова. І все ж, як часто буває у подібних випадках, знання саме з необхідної на даний момент теми геть вилетіли з голови. Щоб порятувати ситуацію, несміливо кажу: «А я теж пишу байки». «О! Це дуже цікаво! Прочитайте щось із свого», – попрохала одна із екзаменаторів.

Я із задоволенням почав декламувати одну байку, другу… Зупинивши мене, та ж сувора з виду пані промовила: «А тепер розповідайте про творчість Глібова». Я щось туманно почав мимрити. Очевидно, щоб не ставити у незручне становище молодого байкаря, екзаменатори, стиха порадившись між собою, вирішили: «Ставимо Вам четвірку, а ось творчість Глібова радимо ще раз повторити». Такий варіант мене цілком задовольняв і я з радістю кулею вилетів із аудиторії.

«Ну що, на баєчках виїхав?» – єхидно запитав у коридорі один із абітурієнтів, який явно підслуховував через двері відповіді інших (ця звичка, очевидно, ніколи не зникне, доки існуватиме славне плем’я студентства!)

Поринути у спогади своєї молодості мене спонукали, насамперед, два однокурсники: Петро Кулінець, який нині мешкає у Києві, та Степан Герилів – проживає у Бердянську. Перший, з ким починав навчання, свого часу заохотив написати спогади до колективної книги випускників факультету 1975 року «Журналістика у наших серцях і долях» (2015). Там є мій нарис «Загадково зник, щоб впевнено повернутися» (кому цікаво, може прочитати на цьому сайті – «Козацька муза Бориса Ковтонюка»), а також добірка віршів «Я шаблю цілував, яка не поржавіла».

Другий, з ким підійшов до фінішу студентської одіссеї, теж попрохав поділитися спогадами для аналогічної майбутньої книги випускників 1977 року. Про байки, звичайно, там – ні слова. У своїй подальшій літературній творчості я, в основному, сконцентрувався на поезії та малих формах прози. І все ж, під впливом спогадів вирішив знову трішки потрудитися в царині байкарства. Виставляю на суд читачів обойму із тричі щасливого числа (7х3=21), підготовлену за неповний минулий місяць.

 

 

БАРАН У ВОВЧІЙ ЗГРАЇ

 

Порадились вовки і Барана

Призначили верховним в зграї.

Той загордився: «Я – величина

І найвпливовіший у краї!»

 

Вовки лише сміються спідтишка,

Бо зиск подвійний з тої вісті:

Усі гріхи – тепер на Вожака,

Якого згодом можна з'їсти.


04.02.2017 р.

 

ВИБОРИ

 

У лісі знову тарарам,

Усюди шум, усюди гам –

Під кожним деревом й кущем

Йде обговорення проблем.

 

Аби жилося добре всім

І був прекрасним спільний дім,

Потрібно вибрати того,

Хто зробить все на о-го-го!

 

Лисичка чепуриться теж,

Щоб керувати їй без меж.

Тут згадують її гріхи –

Великі і малі штрихи.

 

Вона: «Ви що! Я – ні-ні-ні!»

Глухі повірили брехні,

І ось Вона стає Вождем,

А в лісі більшає проблем…

 

06.02.2017 р.

 

СВИНЯЧИЙ ДУХ

 

Заскочила Свиня до хати.

Сподобалось: є їсти й пити.

Не хоче до хліва вертати,

Мудрує: «Тут я буду жити!»

 

Поки Господар на городі

Трудився, щоби був достаток,

Порилась навіть у комоді

Та привела ще й поросяток.

 

Усюди встигли наслідити –

Добралися аж до постелі.

Від того і почав бродити

Свинячий дух по всій оселі.

 

Ось тут уже не до моралі

Миритися з таким мірилом,

А треба гнати та й подалі,

Усіх, хто із свинячим рилом!

 

07.02.2017 р.

 

ДУРНУВАТИЙ КАРАСЬ

 

Чутками річка повниться щодня

Про Золотаву Рибку-чародійку,

У кого особливі є знання,

З якими всюди вислизне, як змійка.

 

Із неводів і ятерів, гачків

Її завжди рибалки відпускали,

Бо здійснені бажання з їхніх слів

До цього увесь час їх спонукали.

 

Почув про те і молодий Карась,

Гайнув шукати і собі пригоди.

Так без оглядки шастав лоботряс,

Хмеліючи від вітерця свободи.

 

Нарешті він попався на гачок.

І ой, і ай – ніщо не помагає.

«Я все зроблю, – заскиглив дурачок, –

Лиш відпустіть мене!» Щомить благає.

 

«Зроби єдине, – просить риболов, –

Щоб і на другу вудку щось клювало»

Поки чекав, Карасик захолов –

Таке не раз з подібними бувало!

 

08.02.2017 р.

 

ДИПЛОМОВАНІ ОСЛИ

 

Хоча Осел – відомий тугодум,

Але йому упала манна з неба.

І по сусідах не вщухає шум:

«Ти подивись – і вчитися не треба!»

 

«Для чого вчитись? – хмикає Осел. –

Куплю диплом і буду панувати.

Я ж не один такий – он і Козел

Вже стільки літ привчився керувати!

Купив. Уверх пішов. І без проблем.

Його такі ж підтримують всіляко.

І величають всі Осла Вождем –

З лукавства, здуру, навіть з переляку.

 

А тут Віслюченя бузу несе:

«Посаду хочу і харчі хороші!»

…Осел спокійно прикупляє все

На чисто дармові великі гроші!

 

09.02.2017 р.

 

ХАМЕЛЕОН І Ко

 

Надумав править світом хто? Хамелеон!

Хоч Бог йому не дав для того аж нічого,

Підленько вирішив перекрутить Закон

Та й говорити ніби від самого Бога!

 

Підкреслював завжди, що кожна сторона

Повинна визнати його лиш за Месію.

Над тим сміялася усяка звірина,

Але Хамелеон не полишав затію.

 

Щоб бути на плаву, він змінює свій лик.

Близьким – одне, чужим – що ті хотіли б чути

Весь час торочить самозваний Рятівник

В надії, що брехню не можуть вже збагнути.

 

Він намагається з такими ж повсякчас

Ретельно просувати здирницькі закони.

А ще так мріє хворобливий торботряс,

Щоб всі кричали: «Хай живуть Хамелеони!»

 

10.02.2017 р.

 

КРОЛИК ПРИ ВЛАДІ

 

Надумав Кролик у верхи пробитись,

Хоча його й не дуже звірі знали,

Бо в клітці довелось весь час крутитись,

А тут потрібно набирати бали!

 

У роздумах подався у дорогу

В далекий центр до самих Верховодів.

Знайомлячись, запевнив він спрожогу

Про вірну службу навіть при негоді.

 

Задумались найстарші про це чудо:

«Подібне, Зайчик, є на побігеньках,

А це вже нове щось із лизоблюдів,

Тож треба придивитися зблизенька».

 

І незабаром Кролик був при владі:

Не першим, правда, та і не останнім.

Служив лише верхам, а не громаді –

Та ж збунтувалася на безталання.

 

А щоб зам'яти справу, як непотріб

Прибрали швидко Кролика зі сцени.

Взялись за діло режисери вкотре

Бо досвід є міняти манекени!


11.02.2017 р.

 

ПЛАЗУНИ

Під вибори з'являються Вужі

І ті, хто вже навчився плазувати,

Хоча за Духом тут вони – чужі,

Чому ж повсюдно рвуться керувати?

 

А виявляється, приповз Удав,

Нахабно влігся на найвищім троні

І, як буває, серед всіх роззяв

Проголосив себе навік в Законі.

 

І щоб утриматись, на всіх щаблях

Порозставляв він плазунів дрібніших.

…Товчуться ж інші по старих граблях

І гулі з них не роблять розумніших.

 

16.02.2017 р.

 

ВОРОНЯЧА НАУКА

 

Щоби набратись розуму, Ворона подалася

Спочатку у найближче місто, потім – у столицю,

Але чомусь наука абсолютно не далася –

Ніхто нічому так і не навчив там темнолицю.

 

І потім гордовита полетіла аж за море,

А після – знов за тридев'ять земель помандрувала,

Та результат від того теж плачевний, як на горе,

Бо їй Природа розуму від роду не заклала.

 

Ворону всюди називали Ґава чи Роззява,

Або ще іншими, теж об’єктивними, слівцями

І не збагне ніяк, ображена на всіх, чорнява,

Що в неї до наук, хоча розбийсь, немає тями.

 

17.02.2017 р.

 

ВОВК-ПАСТУХ

 

Ніхто тепер не рветься в пастухи,

Тим більше до якихось там теляток,

Щоб не збирати разом реп’яхи,

А кожен хоче мати вже достаток.

 

І Вовк відразу те зметикував –

Очолить стадо захотілось дуже

І з тим звернувся хутко до роззяв.

Хтось «за», хтось «проти», а комусь байдуже.

 

В кінці-кінців довірили Вовку

Ту справу, до якої сірий рвався,

А це на руку горе-вожаку,

Тому лише на ній акцентувався.

 

Тепер не треба в пошуках харчів

Весь час безтямно бігати довкола –

Як захотілося, телятко з'їв,

Та ще й братків запрошує до столу.

 

Де відшукаєш ще лафу таку?

Де хаос необхідний всякій швалі!

Беруться ж за кийки там нашвидку,

Коли вже винні утекли подалі.

 

Теж саме і з Вовком тоді було –

Він нагуляв собі на зиму жиру,

Коли ж запахло смаленим за зло,

Сховався у кублі ще й просить миру!

 

18.02.2017 р.

 

ЛИС-ЛИХВАР

 

Із-під землі пробилось диво-джерело –

Вода у ньому кришталева та вогниста.

Ковтнеш її – і втоми ніби не було,

А у очах усе відразу заіскриться.

 

І більшало щодня охочих до тих чар,

Бо де таке іще зустрінеш без оплати!

Але невдовзі появився Лис-лихвар

Та і почав на дармовому гендлювати.

 

Він брав за те усім: товаром і грішми,

І в борг давав, аби не відсікти клієнтів.

Зростав потік бажаючих, щоб до корчми

Потрапити раніше інших претендентів.

 

Та в багатьох в окрузі наростає гнів –

Від них зникає все, що десь не так лежало,

І осідає в гендляра без зайвих слів,

Але йому того замало, мало, мало…

 

Щоб не з'явилася розгнівана юрба,

Заздалегідь поставив хитрий Лис заслони

Із псів, які не знають, що таке ганьба

Та служать за харчі в безчесній охороні.

 

19.02.2017 р.

 

 БЕЗХАТЬКО

 

Піддався якось пес спокусі –

Пивце, горілочка, винце…

Втрачав він навики у русі

І згодом поплативсь за це.

 

Усе, чому раніш навчили,

Зійшло туманом нанівець.

І як його лиш не перчили,

Доки не увірвавсь терпець!

 

Його прогнали, як непотріб,

Кудись до вічних посмітюх.

Перетворився він у мотлох

Та й зник безслідно його дух.

 

А був же пес колись на славу!

 

20.02.2017 р.

 

 

БЛУДНА ОВЕЧКА

 

Овечці не сподобалось ходить в отарі:

Подружки – не такі і Баранів катма,

А ще й ночуй – завжди під наглядом – в кошарі!

Отож рішила якось зникнуть крадькома.

 

Задумане вдалось. І ось вона на волі.

Душа співає: «Хоч тепер я поживу –

У лузі чи степу, а то й на полі

Лише на власний вибір їстиму траву!»

 

Ось так, радіючи, іде вона все далі й далі,

Щоб насититися свободою сповна.

Навколо по горизонталі й вертикалі

Яка лише не пострічалась дичина!

 

Аж раптом Вовк у засідці на черезсмужжі,

Відразу очі заіскрилися в обох –

Вона: «Нарешті – молодий, красивий, дужий…»,

А він: «Таку удачу міг послати тільки Бог!»

 

Ото і все – Овечки вже не стало.

 

20.02.2017 р.

 

ЗАЄЦЬ І ЛЕВ

 

Побачив якось Заєць Лева,

Став обзивати так, як сам хотів –

Нахлинула жага шалена

Нарешті висловити давній гнів.

 

Він не боявся вже нічого

І гордовито груди випинав.

Сміялись й Горобці із того –

Бо Лев у клітці тихо засинав.

 

21.02.2017 р.

 

НЕ ТА ІСКРА

 

Ось відірвалася від Полум'я Іскра –

Летить, кричить: «Я власне вогнище створю!»

А навкруги – трава густа, хоча й сира,

І все ж якась напруга виникла в бору

 

Хто з подивом, хто з острахом дививсь на те,

Та більшість вже байдужа до пустих заяв,

Бо у житті панує правило просте –

Від справ не відриватись без значних підстав.

 

22.02.2017 р.

 

БУЛАВА І ГОЛОВА

 

Вручили Мавпі булаву

І та довгенько десь лежала,

Мабуть, Володарка не знала,

Що ж нею роблять наяву.

 

Бувало, в руки візьме річ

І покладе то на коліна,

На стіл, плече, приткне за спину

Та й знов засуне десь під піч.

 

Прозріння в багатьох прийшло,

Що у не того символ влади,

Але не можуть дати ради,

Щоб більш такого не було.

 

23.02.2017 р.

 

ХТО ВИНЕН?

 

Колись йому таки на вухо наступив Ведмідь,

Хоч, правда, дехто в тому звинувачує Слона.

Отож, не чути «дай» націлений заздалегідь,

Бо обома вухами налаштований на «на».

 

25.02.2017 р.

 

ЯРМАРОК

 

Улаштували ярмарок у лісі,

Оголосили, що й без цін є дещо.

Навипередки ринули гульвіси,

А вслід за ними й інші молодечо.

 

Зібралось звірів, птахів, як ніколи –

Такого зроду тут ще не бувало!

Усе вирує і гудить навколо,

Та багатьом уже того замало.

 

Штовхаються, шукають дармового.

Аж ось і вивіска: «Без цін. Модерне».

Аж голова крутнулась від усього,

Що для таких моментів характерне.

 

І закордонне, і своє рідненьке,

Про що раніше не було і гадки.

Увесь товар оформлений гарненько,

Але під склом та ще й кругом печатки.

 

І, дійсно, не проставлені там ціни,

Бо то лиш виставка була для втіхи.

…Тож треба у ту мить відчути зміни

У настроях усіх, хто вірить в міфи!

 

25.02.2017 р.

 

В ЗООПАРКУ

 

Літає Горобець від клітки і до клітки,

А разом з ним ще жовтороті пташенята.

Навперебій щебечуть безтурботні дітки

Про всіх і кожного живого експоната.

 

Ось підлетіли всі дружненько й до Лисиці –

Зраділа та літаючим шматочкам м'яса,

Відразу у очах заграли блискавиці,

З'явилась на лиці приваблива окраса.

 

«Яке красиве, миле, добре це створіння!» –

У запалі обмінюються всі думками.

І захотілось одному без підозріння

На тій істоті поцвірінькати без мами.

 

На мордочку Лисичці пташеня присіло

Й відразу стрепенулось від страшного болю,

І пір'ячко в ту ж мить на землю полетіло –

Бо хижаки є хижаки, хоч і в неволі.

 

26.02.2017 р.

 

ШАНУВАЛЬНИКИ

 

Всі готувались до чергового банкету

Із лісових запасів, тобто, із казни.

Таке давно вже передбачене бюджетом,

Коли з’їжджаються докупи всі чини.

 

Тутешній Соловейко, з виду непримітний,

На планетарнім конкурсі всіх переміг!

Тож при нагоді і зібрався стан елітний

Відзначити того, хто подолав поріг.

 

Почавсь банкет, тости, усе навкруг гуляє

І не спиняється, як завжди, і на мить.

Аж гульк, а винуватця свята то немає –

У метушні його забули запросить.

 

27.02.2017 р.

 

ПАМ'ЯТНИК ВЕДМЕДЮ

 

Він вирішив поставить пам’ятник собі.

І шум пішов: «А за які заслуги?»

Розкудкудакались наближені в хвальбі:

«Кому ж, як не йому? Всі інші – слуги,

 

Бо наш Ведмідь, відомо ж, – Батько для усіх!»

Ще дужче загордився Косолапий,

Почувши славослів'я, хоч його на сміх

Розумні підняли: «Ну й дурнуватий!»

 

Хоча неслава обійшла весь білий світ,

Нічого вже не чує можновладець,

Хіба лиш те, що пробелькоче свій піїт

Та прошепоче в вушко домочадець.

 

Отож і шарики за ролики зайшли –

І намагається свої умови,

Якими б непутящими ті не були,

Утрамбувати в кодекс програмовий.

 

Над ним уже сміються навіть Горобці,

А він біснується собі і далі.

…Завжди усіх скажених нищили стрільці,

Ну а все інше – то уже деталі.

 

Та й пам’ятник той перетвориться у тло

І навіть місце позаносить пилом.

В історії подібне вже не раз було,

Хоч декого нічому не навчило.

 

28.02.2017 р.

 



Создан 02 мар 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником