К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

ЕКСПОНАТАМ СОРОК МІЛЬЙОНІВ РОКІВ!

Із книги Бориса КОВТОНЮКА "Унікальні люди Придніпров"я"(2017)



Аматор-палеонтолог Віктор ДЕМ'ЯНОВ із Дніпра зібрав найбільшу в Україні колекцію Мандриківської викопної фауни – найбагатшої у Європі за своїм біорізноманіттям.

 

Народився 24 серпня 1949 року у с. Борисівка Нікопольського району. Після закінчення восьмирічної школи у рідному селі з 1964 по 1968 роки навчався у Нікопольському технікумі гідромеліорації та механізації сільського господарства за спеціальністю «гідромеліорація». Вищу освіту за цим же фахом здобував спочатку у Дніпропетровському будівельному інституті (вечірнє відділення), потім в Українському інституті інженерів водного господарства (Рівне, заочно) у 1973-80 роках. Трудову діяльність розпочав у Запорізькій філії проектно-вишукувального інституту «Укрдіпроводгосп» топографом, а потім, після служби в армії, весь час працював у Державному регіональному проектно-вишукувальному інституті «Дніпродіпроводгосп», де пройшов сходинками росту від рядового техніка-гідротехніка до головного інженера інституту. Нагороджений відзнакою «Почесний працівник Держводгоспу України».

 

Взимку 2009 року, за півроку до проведення своєї першої великої експедиції «Запасний шлях «із варягів у греки», або Таємними дорогами запорозьких козаків» степовими річками та їх берегами від Дніпропетровська до Азовського моря, я зайшов до завідуючої кафедрою фізичної й економічної географії Дніпропетровського національного університету професора Л.І.Зелінської, щоб проконсультуватися щодо визначеного маршруту. Вислухавши моє прохання, вона запитала: «А Ви Віктора Васильовича Дем'янова знаєте?» «Маєте на увазі Дем'янова із «Дніпродіпроводгоспу?» – перепитав я. «Так», – відповіла Любов Іванівна. «Знаю, навіть непогано», – сказав здивовано. «То йдіть до нього – кращого консультанта все одно не знайдете. Ми всі теж звертаємось за допомогою тільки до нього», – промовила професор.

Така висока оцінка вченим мого давнього знайомого приємно вразила. Виявляється, Віктор Дем'янов – єдиний фахівець в області, хто «колекціонує» ріки. Він складає каталог річок Дніпропетровської області з усіма їх головними морфометричними показниками, «відкрив» чимало офіційно невідомих річок. Навіть виміряв (уточнив) довжину далеких Ніла й Амазонки, не кажучи вже про Дніпро, Сіверський Донець та багатьох інших.

Згідно з реєстром академіка АН УРСР М.І.Дрозда 1953 року у Дніпропетровській області нараховувалось 159 малих і середніх річок. Насправді їх набагато більше. Віктор Васильович відшукав ще понад 190! «І це – далеко не остаточна цифра – ділиться оригінальний фахівець. – На той час багато малих річок просто не врахували, не було карт достатнього масштабу, тощо». Із цього приводу гідролог опублікував цікаву статтю «До витоків річок» в еколого-краєзнавчому часописі «Свята справа – ХХІ» (№ 3-4, 2010). Новий реєстр річок, насамперед, потрібний для розроблення проектів його інституту, а також органам самоврядування усіх рівнів, землевпорядникам, екологам, та й усім громадянам, і має надзвичайно велике державне значення у сфері охорони навколишнього середовища.

Віктор Дем'янов не раз виручав і мене при підготовці краєзнавчих матеріалів, особливо тих, що стосуються водного басейну краю. На цей раз неординарний краєзнавець не тільки охарактеризував маршрут, а й підготував для експедиції мапи із відмітками на річках через кожні 500 метрів, за якими ми чітко визначали кілометраж, планували щоденні переходи тощо. Насамкінець, гідролог попрохав, при можливості, привезти із експедиції рідкісні папороті, що ростуть на гранітних скелях (він їх теж досліджує), зробити з них фото у природному середовищі.

Чим ближче пізнавав ровесника, тим більше дивувався широкому діапазону його уподобань. Ще в школі Віктор мріяв стати геологом, почав збирати мінерали, гірські породи і скам’янілості. Згодом подарував чималеньку колекцію технікуму, де навчався. Вона використовувалась у навчальному процесі. У п’ятнадцятирічному віці захопився фотографією, досяг у цьому прекрасних результатів. Постійно-діюча виставка його фотографій природи нашого краю експонується у стінах рідного проектно-вишукувального інституту. Окрім того, має велику колекцію власних фотознімків рідкісних рослин, що знадобилися для ілюстрування першого тому видання «Червона книга Дніпропетровської області (рослинний світ)» у 2010 році. У 1977-84 роках Дем'янов брав участь у багатьох змаганнях із підводного фотографування, входив у десятку кращих підводних фотографів України. Кілька років навіть був головою Дніпропетровського міського клубу підводників.

У 1975-93 роках Віктор Дем'янов активно займався велосипедним туризмом. Здійснив 14 великих (категорійних) велосипедних подорожей, із них 11 разів в якості керівника. П'ять років був головою комісії велосипедного туризму при Дніпропетровському міському клубі туристів. Часто подорожі використовував із користю для роботи – ретельно вивчав прибережні зони, витоки багатьох рік та інше, що стосується водних артерій.

У 1994 році Дем'янов «захворів» на палеонтологію. Сталося це так. Зустрівся із своїм другом Павлом Сайгаковим, син якого – Дмитро – тоді навчався у Дніпропетровському гірничому інституті і проходив палеонтологічну практику у Рибальському гранітному кар’єрі. Хлопець захоплено ділився враженнями: «Дядя Вітя! Ми там таке бачили! Уявляєте, один наш студент знайшов молюск розміром з чорноморську рапану, і добре збережений, наче недавно з моря. А йому ж багато мільйонів років!»

Першу екскурсію під керівництвом Сайдакова-молодшого здійснили великою компанією – Віктор із синами, школярами-початківцями, Васею і Гришею, та співробітник обласного управління з екології Василь Андрєєв із доньками-дошкільнятами Алісою і Сашею. Привіз тоді додому майже 70 видів раковин двостулкових і черевоногих молюсків!

Рибальський кар’єр – єдине у Європі місце виходу на поверхню названих раніше «Мандриківських верст» з унікальною викопною фауною молюсків, що населяли прибережні води на той час субтропічного верхньоеоценового моря близько 40 мільйонів років тому. Приблизно у той час на територію нашої області зайшли води Північної Атлантики, які геологи назвали Мандриківським морем, а теплий клімат сприяв розвою багатющої фауни.

Звідки ж назва? Справа у тому, що у 1882 році на садибі німця О.О.Освальда у селищі Мандриківка (зараз житломасив Перемога обласного центру) в районі нинішнього інституту фізкультури і спорту під час риття колодязя була виявлена рідкісна фауна древніх молюсків. Знахідки вперше досліджував В.О.Домгер у 1882 році, а через дев'ять років їх почав вивчати та описувати геолог М.О.Соколов. Саме від назви поселення і введена в науковий обіг в усьому світі, насамперед серед європейських дослідників, ця викопна фауна. Пізніше Мандриківську фауну досліджував М.М.Клюшников (Київ, 1958 р.). З 1976 року на лівому березі Дніпра почав діяти Рибальський гранітний кар’єр, у розкривних породах якого також виявлена Мандриківська фауна. Академік О.В.Амітров з інституту палеонтології Російської Академії наук (Москва) здійснив 8 експедицій до Рибальського кар’єру, опублікував багато праць. У наш час дослідження продовжують А.А.Березовський (Криворізький національний університет) та В.Л.Стефанський (Дніпропетровський національний університет). Відвідували Рибальський кар’єр і німецькі вчені, які виявили надзвичайну схожість наших відкладів з одновіковими шарами Північної Німеччини. Із цього приводу існує навіть жарт, що європейські палеонтологи не відають, де є Дніпропетровськ, зате добре знають, де знаходиться Мандриківка. Аналогічні цінні знахідки виявлені по обидва боки Дніпра під час будівництва мостів, метро та інших підземних робіт.

Аматор Дем'янов здійснює екскурсії до кар’єру по декілька разів на рік. Ще не було жодного відвідування, щоб не привіз щось новенького для своєї колекції. Всього у колекції нараховується (цілих екземплярів та фрагментів) понад 750 видів, кількість же усіх екземплярів – багато тисяч. Серед них: двостулкові, черевоногі, головоногі, плечоногі, лопатоногі молюски; щитки хітонів; раки і краби; зуби акул; хребці і слухові кістки риб; корали; голки морських їжаків; зуби ссавців.

Колекціонер ретельно веде щоденник відвідування кар’єру. Ось, наприклад, фрагмент записів від 7 січня 2013 року: «Поїхав у кар’єр з надією намити мілкого детриту (уламків коралів, раковин, перемішаних з піском та глиною – прим. авт.), щоб було що робити до кінця зими. Хоча після грудневих морозів відлига стоїть вже два тижні, у кар’єрі виявилось снігу по щиколотки. Джерельце, де я промиваю породу на ситах, промерзло до дна – не зміг прорубати лід льодорубом. Сита виявились не потрібними. У тріщині обвалу скель знайшов велику стулку Fragum reniforme довжиною 70 мм, доброї збереженості – гарний різдвяний дарунок (пізніше виявилось, що такого молюска тут ще ніхто не знаходив). Набрав 25-літрове відро непромитої породи, ледве виволік на крутий схил. Льодорубом користувався за призначенням – вирубував східці на слизькому засніженому схилі».

Після цієї поїздки аматор вдома все промив і цілий місяць розбирав привезене. Кількість нових видів у колекції різко зросла – на десятки видів, в основному, за рахунок мілких молюсків, розміром 2-6 міліметрів.

Одного разу, досліджуючи кар’єр, натрапив на мишачу нірку, з якої її господиня витягла на світ Божий напрочуд гарну і, до того ж, ціленьку раковину Fusus brevicauda Philippi, наче вона і не пролежала під землею 40 мільйонів років.

Як правило, Віктор Васильович відправляється на пошуки один, переважно після зливових дощів – тоді більше знахідок: з'явився вільний день – поїхав. Через спонтанність поїздок не завжди є можливість згрупуватися із бажаючими побувати в унікальному місці. І все ж інколи домовляються наперед для сумісних походів. Тоді до нього приєднуються не тільки науковці, вчителі, а й просто знайомі, хто цікавиться рідним краєм. Його сини теж впродовж багатьох років залюбки допомагали батькові. Це відобразилося і на їхніх захопленнях у пізнанні природи та світу в цілому. Обоє – байкери. Василь, наприклад, лише по Америці проїхав на мотоциклі 7,5 тисячі кілометрів! Григорій, окрім того, займається ще й підводним полюванням. Перший має освіту з комп’ютерних технологій, програміст, другий – гідротехнік, закінчив агроуніверситет.

Останнім часом Віктор цікавиться і геологічною будовою Мандриківських верств, яка виявилась неоднорідною і дуже цікавою, поділяється на декілька шарів. Тож колекційні збори доводиться також реєструвати по відповідних шарах.

Спеціалістів із Мандриківської фауни, на жаль, дуже мало. У Криворізькому національному університеті двостулковими молюсками Мандриківської фауни активно займається кандидат геолого-мінералогічних наук доцент Анатолій Березовський, який викладає палеонтологію. У нього теж велика колекція, але лише двостулкових молюсків. Крім Мандриківської фауни, вчений займається також Палеогеновими двостулковими молюсками з інших родовищ. По двостулковим молюскам Палеогену Березовському, мабуть, немає рівних на всьому пострадянському просторі. Зараз Анатолій Анатолійович готує багатотомне видання про двостулкові молюски Мандриківської фауни, з описами та фотографіями кожного виду. Із ним гідролог Віктор Дем'янов активно співпрацює, у тому числі і в розвідках при поповненні колекції. Виник своєрідний творчий тандем – допомагають один одному.

Велика колекція Мандриківської фауни є також у директора НДІ геології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Вадима Стефанського. В Інституті палеонтології Російської Академії Наук Мандриківськими гастроподами (черевоногими молюсками) займається академік Олег Амітров, опублікував чимало праць. Там теж велика колекція, але багатьох видів, що є у нашого земляка, у московських дослідників недостає. У 2014 р. О.В.Амітров опублікував «Картотеку видів Мандриковських верств» – повний перелік усіх знахідок в колекціях Москви, Санкт-Петербурга та Києва. Значна колекція Мандриківської фауни є і в мінералогічному музеї Національного гірничого університету, проте менша, ніж у Віктора Васильовича.

Якось на запитання одного маститого зоолога, щодо подальшої долі унікальної колекції, теща Дем'янова кандидат біологічних наук Людмила Опанасівна Ігнатьєва, відповіла за нього: «Що Ви! Він ще не награвся! Про це рано навіть думати».

Якщо ж серйозно, то збирання такої колекції для Віктора Васильовича – найприємніша частина дуже копіткої роботи. До того ж, це ще й своєрідний спорт – у тривалих екскурсіях по крутих схилах, по вертикальних кручах кар’єру доводиться користуватись навіть альпіністським спорядженням. Найвідповідальніша ж – сортування і визначення видів, родів, порівняння з іншими, відомими науці близькими або подібними видами, фотографування, складання каталогу, ведення переписки з іншими дослідниками. Та й виготовлення спеціальних ящиків, ящичків, коробочок займає багато часу. «Ця робота, практично, не підйомна для однієї людини, та ще й аматора, – констатує Дем'янов. – Інколи не вистачає знань, літератури, часу, спеціального обладнання тощо. Тут потрібна праця цілого колективу».

Унікальне зібрання зберігається у колекціонера вдома. На запитання, як ставиться дружина до захоплення, що забирає багато часу, хазяїн відповів жартома: «Не заважає». Безумовно, Оксана Вікторівна із розумінням сприймає незвичне хобі свого чоловіка. Вона працює начальником екологічного відділу Дніпропетровського районного еколого-натуралістичного центру дітей та учнівської молоді, а Віктор Васильович часто допомагає їй у проведенні експедицій із дітворою по рідному краю. Кращого соратника дружині годі й шукати!

У колекції Дем'янова є екземпляри єдині у світі, наприклад, стулка молюска Trigonodesma tersa Berezovsky. Багато видів – ще не визначені, навіть невідомі науці. Тож попереду – подальший напружений період досліджень. Так досвідчений гідролог поєднав у собі і шкільну мрію про геологію, доторкнувшись небайдужим серцем до однієї із найпотаємніших сторінок цієї романтичної професії.

Останнім часом Віктору Васильовичу довелося освоїти нову технологію дослідження мандриківських верст – розкопки. У результаті їх виявлені поклади особливої фації – лагунні відклади Мандриківського моря. Тут уже сорок мільйонів років лежать непошкоджені штормами черепашки. Деякі втулки дуже тонкостінні, напівпрозорі – в інших місцях вони могли не зберегтися, а деякі в іншій місцевості могли і не існувати.

Нова технологія виявилася напрочуд продуктивною і вдалося за один день зібрати понад 500 екземплярів черепашок! Це – рекорд за весь період зборів. Попереду ж – іще чимало нових знахідок і, можливо, відкриттів. Головне, що ентузіаст, окрилений успіхом, і надалі планує активно досліджувати напрочуд цікаву тему, цим самим вносячи свій подальший посильний вклад у вивчення нашого краю.


P.S. В нинішній кількаденній експедиції, організованій Віктором Дем"яновим, взяли участь півтора десятка учасників. Серед них: орнітолог, редактор еколого-краєзнавчого часопису "Свята справа - ХХІ" Петро Чегорка; макрофотограф Сергій Марков; кандидат біологічний наук, доцент ДНУ Вадим Манюк із сином Мирославом; інженер кафедри фізичної та економічної географії ДНУ Олег Сизенко; краєзнавці Григорій Дем"янов із сином Єгором, Дмитро Кричун із дружиною Анною та синами Олександром і Данилом; а також наше подружжя та група пошуковців-краєзнавців із Кам"янського.



Обновлен 03 июн 2018. Создан 02 июн 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником