К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

ТАЄМНІ ДОРОГИ ЗАПОРОЖЦІВ

Щойно вийшла нова книга Бориса КОВТОНЮКА



 

ДЛЯ ЕКСТРЕМАЛІВ І НЕ ТІЛЬКИ 

(Передмова до книги) 

Січеславщину чомусь вважають непривабливою для туристів. Безумовно, якась доля правди у цьому є. Степ, серед якого розташована територія області, не кожного, очевидно, поманить до себе так, як, наприклад, Крим, Карпати, чи навіть той же український лісостеп.

Крім того, Придніпров’я протягом віків було ареною боротьби за Волю України, насамперед, у період його козацької історії, і, враховуючи те, що ця тема аж до проголошення Незалежності у різні періоди спотворювалася, заборонялася – частково, чи повністю, то, зрозуміло, ні про який туризм по козацьких місцях раніше не було і мови. Вони ж складають «левову частку» зацікавленості як іноземців, так і співвітчизників.

Серед інших причин можна назвати ще одну – Дніпропетровськ (нині – Дніпро) довгий час був закритим містом для відвідування зарубіжними гостями. Це теж, у значній мірі, наклало свій відбиток на розвиток туризму у нашому регіоні.

В останні роки стереотипи щодо непривабливості області для туристів почали частково руйнуватися. Як показує практика, у нас в наявності чимало резервів, щоб думка про це взагалі змінилася. Одним із прикладів є вихід цієї книги. У ній автор у репортажно-нарисовій формі захоплююче розповідає про маловідомі сторінки нашого минулого та ілюструє фотознімками місця, де відбувалися такі події. А це, безумовно, зацікавить не тільки любителів історії краю, а й багатьох туристів.

Дніпропетровська обласна громадська організація (із 2017 року – Дніпровське об'єднання громадських обстежень) «Краєзнавче товариство «Ріднокрай» у 2009-2010 роках вперше в Україні провела комплексну (авто-вело-водо-пішохідну) експедицію «Запасний шлях «із варягів у греки», або Таємними дорогами запорозьких козаків» степовими річками та їх берегами від Дніпра до Азовського моря. Із 2011 року щоліта проводили ще дві – «Козацький зимівник» та «Придніпров'я – край козацький», що частково стали продовженням першої. Матеріали експедицій, доповнені з документальних та інших джерел, і стали основою оригінальної книги.

Враховуючи специфіку громадської організації, безумовно, основна увага приділена детальнішим дослідженням на теренах області. Та це аж ніяк не применшує важливості пропонованої роботи, тим більше, що книга «Таємні дороги запорожців» – «перша ластівка» в означеній темі. Своєю працею журналіст-краєзнавець Борис Ковтонюк заповнює одну із «білих плям» в історії краю, реставруючи її та приєднуючи до бурхливого періоду розвитку запорозького козацтва.

Сьогодні важко повірити, що, скажімо, Вовчу або якусь іншу із степових річок, що у спекотне літо в окремих місцях майже пересихають, колись борознили козацькі чайки. Як підкреслює автор, він теж, коли вперше почув про це, не повірив. Та, як людина допитлива, зацікавився почутою інформацією і згодом вирішив разом із однодумцями детальніше вивчити і доповнити її. Основна ж заслуга дослідника у тому, що він на базі гідрологічних матеріалів Інституту гідробіології НАН України аргументовано дав відповідь на одну із плутанин козацької доби – як саме пролягав таємний шлях запорожців до Азовського моря після верхів’я Вовчої. Помилка, допущена талановитим французьким інженером Бопланом ще у ХVII столітті в описі їхнього запасного маршруту і на віру сприйнята багатьма науковцями, навіть потрапила свого часу до шкільних підручників та багатьох наукових видань. Правда, розбіжність у записках іноземця із реальною обстановкою давно помітили деякі дослідники, але майже ніхто, крім сумнівів, практично, широко не аргументував свою правоту з наукової точки зору.

Книга побудована у вигляді розповіді про туристично-краєзнавчу мандрівку. За основу взято проходження протягом місяця на надувних човнах 350-кілометрової відстані від кордону Січеславської області з Донецькою до Дніпра – із вкрапленням інформації, здобутої раніше і пізніше на цьому маршруті. Така віддаль – саме по воді, оскільки і Вовча, і Самара часто-густо петляють, пробиваючи шлях своїм водам. Для кращої орієнтації у географічному плані кожному із районів області присвячено окремий розділ. Це такі райони: Межівський, Покровський, Васильківський, Павлоградський, Новомосковський, Дніпровський, у який вклинюється Самарський у місті Дніпро. Окремо виділена інформація про острови, що знаходяться на шляху до місця, де колись ревіли дніпровські пороги. На початку книги окреслюється історична розвідка маршруту по Донбасу. Невід'ємним акордом захоплюючої розповіді є галерея фотознімків, знятих як під час проходження водою, так і в період підготовки та у подальшому проведенні експедицій. Вони доповнюють цілісність означеної теми.

Прокладений маршрут, безумовно, зацікавить багатьох любителів екстравагантних відчуттів та пригодницького туризму і не тільки їх. Його можна поділити на кілька відрізків – у залежності від можливостей, часу, цілей, забаганок тощо. Наприклад, під час проведення чемпіонату з футболу «Євро-2012» кілька груп іноземців, які приїхали до Донецька, пройшли по воді на чотиримісних човнах лише по Покровському району. Радощам не було меж! Вони, очевидно, ніколи навіть не думали, що в степовому краї може бути така краса.

Кожен із гостей у віці від юнацького до літнього, серед яких були і жінки, проїхав не просто пасажиром, а поперемінно власноруч вів човен, яких в «ескадрі» було кілька. Один із човнів спеціально виділили під туристичне спорядження – адже всі ночували на березі Вовчої у наметах, варили їжу в похідних умовах. Іноземні туристи не тільки йшли по воді, а й відвідували населені пункти, де місцеві краєзнавці, за попередньою домовленістю з організаторами водного походу, за допомогою перекладача розповідали про історію краю. Ну а з природою всі знайомилися на власні очі. Чого вартий лише водоспад на Вовчі! А легендарний Дібрівський ліс! Та й кожен куточок Придніпров’я залишив незабутні враження.

Зрозуміло, що для організації масового туризму на даному, чи будь-якому іншому маршруті, необхідно ще багато зробити. Для цього в області є відповідна програма, яка постійно доповнюється і розширюється. А це значить, що Січеславщина у перспективі може перетворитися в один із найпривабливіших туристичних центрів України.

Насамкінець, треба зауважити, що ця книга не є повним довідником наявності усіх цікавих в історичному, природному та інших аспектах об’єктів та місць. Вона служить лише орієнтиром на одному із напрямків багатогранного життя запорозьких козаків. Тож, відправившись у дорогу за маловідомим, але захоплюючим маршрутом, кожен із туристів, краєзнавців та всіх інших небайдужих серцем, переповненим неспокоєм та жагою пізнання, відкриє самотужки ще не одну цікаву сторінку у книзі Буття нашого краю. Щасливих мандрівок!

                                                  Людмила КОВТОНЮК,

прес-секретар ДОГО «Краєзнавче товариство «Ріднокрай»



Создан 06 авг 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником