К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

АБИ МЕНШЕ БУЛО ФАЛЬСИФІКАЦІЙ

Передмова до книги Бориса та Людмили Ковтонюків "Нестор Махно. Біографічний довідник" (2018)



У 2010 році авторами випущено «пілотний проект» (на правах самвидаву) під такою ж назвою. Формували довідник спочатку виключно для себе, оскільки одним із напрямків нашої краєзнавчої роботи є дослідження Дібрівської групи у складі повстанської селянської армії під проводом Батька Махна. Тож, щоб краще орієнтуватися у ситуації, із різних джерел підбирали відповідну інформацію. Коли ж кількість її досягла значного обсягу, зрозуміли, що зібране стане корисним й іншим. При першій нагоді довідник було надруковано. Незважаючи на невеликий обсяг, відсутність посилань на використані джерела, іменного та географічного покажчиків, ця книжечка мала неабиякий успіх. Її просять по цей день, хоча ввесь наклад, практично, давним-давно розійшовся. Значно допоміг довідник і авторам у проведенні комплексної (авто-вело-водо-пішохідної) експедиції «Дорогами Нестора Махна» у 2011-2018 роках під егідою Дніпропетровської обласної громадської організації (з 2017 року – Дніпровське об'єднання громадських обстежень) «Краєзнавче товариство «Ріднокрай».

Під час експедиції, враховуючи зібрані матеріали, зауваження та пропозиції читачів, краєзнавців, науковців, визріла думка значно доповнити, уточнити і виправити окремі моменти та випустити у світ новий довідник. Додаткова робота в архівах підтвердила правильність такого рішення – виявлено чимало цінних матеріалів. І це при тому, що далеко не всі документи відповідними органами передані туди для зберігання, а багато із найважливіших, як сказали в обласному управлінні СБУ, вивезені до Москви. Та це і не дивно, якщо врахувати загарбницьку політику монстра-сусіда впродовж століть щодо України. Заражена хворобливим месіанством побудови «Третього Риму», політична верхівка Росії завжди обмежувала доступ українців до власної історії, всіляко знищувала і гальмувала розвиток української мови, культури, літератури, економіки та інших сфер.

Повстанський селянський рух в Україні в 1917-1921 роках під проводом Нестора Махна – наймасовіший на планеті у ХХ столітті. Тож інколи дивуєшся, коли із вуст навіть відомих вчених, письменників, журналістів, політиків звучать намагання облити брудом боротьбу селян-трудівників за гідне життя. Все це – від невігластва, браку повної об’єктивної інформації про той період, або ж такі горе-критики є прямими чи скритими ворогами українського народу. Як правило, вони акцентують увагу на окремих невдачах, помилках, епізодах із життя Махна, забуваючи, що Нестор Іванович ніколи сам не приймав відповідальних рішень без обговорення і згоди свого найближчого оточення і завжди опирався на народні маси, які його широко підтримували: у пік боротьби з поневолювачами його армія сягала 250 тисяч (разом з обозом)!

Одним із перших в Україні цей період із наукової точки зору детально дослідив дніпровський історик В.В.Ченцов у своїй монографії «Політичні репресії в Радянській Україні в 20-і роки». Використавши велику кількість матеріалів, у тому числі і з архівів СБУ, Віктор Васильович об’єктивно розділив боротьбу Росії проти України у різних площинах, зокрема, із армією УНР та селянським повстанством. Без аналізу такого поділу та вивчення архівних документів важко зрозуміти, наприклад, чому Махно не знаходив повного взаєморозуміння із Петлюрою тощо. Хоч автор монографії широко і не вдається до розкриття цієї теми, оскільки то не є об’єктом його дослідження, але те, що він опрацював і оприлюднив колись секретні матеріали та вишикував їх в один ряд із загальновідомими, створює чітку картину тих часів.

Нестор Махно – один із небагатьох в Україні діячів, чиє ім’я популярне і сьогодні. У народі переважна більшість ставиться до нього з любов’ю, бо він, дійсно, виражав інтереси незаможних селян України, насамперед, її південно-східної частини, де у свій час знаходились вольності Війська Низового Запорозького. Тож і не дивно, що у махновців було чимало спільного із козаками, навіть у веденні бойових дій, хоча вони виробили і власну тактику армійської та партизанської боротьби, що у свій час вивчалася у військових закладах багатьох країн, у тім числі і в Червоній Армії.

За радянських часів у літературі, пресі, кіно було чимало фальсифікацій і прямої брехні, щоб спотворити не тільки образ Махна, а й мотиви всього повстанського руху в Україні. Починаючи з кінця 1980 років і пізніше, почали з’являтися нові книги, газетні і журнальні публікації, навіть екранізація махновського руху, але, на жаль, і там багато неточностей та необ’єктивності. В окремих авторів багато помилок навіть у датах, географічних назвах, іменах, трактуванні тих чи інших подій тощо. Особливо грішать цим ті, хто не обізнаний з біографією і діяльністю Нестора Махна.

Інколи взагалі доходить до нісенітниць. Наприклад, у №46 російської «Експрес газети» за листопад 2007 року був опублікований матеріал «Золото Батька Махна лежить у японському банку!», де розповідається про «внучатого племінника» Махна Сергія Шимка із міста П’ятигорськ на Північному Кавказі. Навіть було вміщене фото батька і матері Нестора Івановича, що ніби взяте із сімейного архіву. Черговий «син лейтенанта Шмідта» розповідає журналістці Маріані Саїд Шах, що його прабабуся Олена Іванівна – рідна сестра Нестора Махна. Інші родичі додали, що сам Махно незадовго до своєї смерті навіть приїжджав у Киргизію, де вони колись мешкали. «Нащадок» стверджує: мільйони Нестора Махна, які він залишив на чорний день, лежать у японському банку (правда, не уточнив у якому). Тут же додає, що дочка Нестора Олена знайшла таки спокій у Гуляйполі. Всі наведені факти – груба брехня, розрахована на мало поінформованих читачів. Найсмішніше (і найгрішніше) у даній історії те, що у Нестора Івановича не було сестер, а лише чотири брати, хоч у його батьків народилося восьмеро дітей, але троє померли у ранньому віці. Сам же «нащадок» легендарного Батька ніяк не спроможеться відвідати свою «прабатьківщину». Та це і не дивно, бо вона у нього не в Гуляйполі. Створивши вигадку у віддаленій місцевості про причетність до відомої особистості, такі «нащадки» тішаться цим, знімаючи, напевне, якісь дивіденди.

На жаль, це далеко не поодинокий випадок «причетності» до Махна чи його роду. До нас не раз зверталися люди, які носять прізвище історичної постаті, з проханням знайти родовідне коріння і підтвердити надуману версію свого походження. Єдина порада: якщо немає змоги поїхати до Гуляйполя на Запоріжжі, щоб розставити всі крапки над «і», то хоча б звернутися до документальних джерел про Нестора Махна. Інколи і в українській пресі з'являються інтерв’ю з подібними «родичами» Батька. Чимало небилиць знаходиться і в Інтернеті.

Найбільша плутанина до сих пір із датою народження Нестора Івановича. Навіть на його надмогильній плиті у Парижі вказано рік народження неправильно – 1889, хоча у метричній книзі Хресто-Воздвиженської церкви значиться – 26 жовтня 1888 року. Очевидно, Нестор «омолодився» завдяки матері, котра звернулась у столицю імперії з проханням про помилування сина як неповнолітнього (на той час – до 21 року) і, вірогідно, вдалася до фальсифікації, що пізніше було зафіксовано у його документах.

Окремо варто наголосити на спільній історичній фальшивці російських авторів Ігоря Болгаріна та Віктора Смирнова – романі у двох книгах «Дев'ять життів Нестора Махна», за яким знято однойменний фільм, що широко демонструється на телеекранах та розповсюджується на дисках. Явна брехня починається з першого рядка – дати народження, що не співпадає ні за старим, ні за новим стилями. Не будемо називати всіх свідомих чи несвідомих прорахунків авторів, бо їхнє самовільне маніпулювання біографіями історичних осіб, місцевістю, часом не має меж і збиває з пантелику багатьох.

Необізнані ж рядові споживачі широко пропагованого продукту з отруйними домішками вірять сказаному, вважаючи, що Махно та його оточення були такими, як показали «друзі-росіяни». Правда, у післямові автори зізнаються, що створили… власний міф, художньо-романтичний. А хто читає ті післямови, що залишаються за кадром? Якби йшлося про образ видуманого героя, а не відому історичну постать, названу власним іменем, то ніяких би претензій це не викликало.

Особливо хочеться наголосити на історії взаємостосунків Махна з першою дружиною Настею. Начитавшись художніх фальшивок, нас теж не раз переконували різні люди, що Нестор писав Насті листи і навіть вірші про кохання із тюрми. Абсолютна брехня! Її ж повторюють і названі автори.

Насправді ж – коли Махна засудили на довічне ув'язнення, Настя ще була підлітком. Познайомилися вони лише 1 травня 1917 року (уточнено з її слів), коли дівчині виповнилося трохи більше двадцяти. Та основне навіть не це, а те, що, як нас переконують москвичі, один із кращих Несторових друзів Щусь вбиває дружину Махна та сина, а вони і надалі, ніби нічого не трапилося, спокійно продовжували воювати пліч-о-пліч. Отже, вже на початку фільму спотворюється образ людини, яка стояла у центрі боротьби українських селян за законні права бути господарем на своїй землі. Такий наклеп пахне криміналом!

Пишучи ці рядки, ми тримаємо у руках фото Анастасії Васецької, зроблене краєзнавцем із Маріуполя Валерієм Стрегловим у 1986 році в сусідніх із Гуляйполем Пологах, куди вона вдруге вийшла заміж і доживала там свого віку. Син же Нестора помер своєю смертю через кілька днів після народження. І це – історичний факт.

Безумовно, ніхто не застрахований від помилок при створені будь-якого твору. Тут же бачимо густо засіяне бур'яном поле, аби ним якнайдовше український народ не міг користуватися для власних потреб.

Тож, щоб менше було різних фальсифікацій, нами проведена багаторічна копітка робота, хоч і вона теж вимагає певних доповнень та уточнень. Окремі дати, на які не було знайдено в архівах документальних підтверджень, особливо на місцевому рівні, або ж суперечливі, а вони необхідні у цьому довіднику, доводилося визначати методом аналізу і співставлення різних джерел – включно до письмових спогадів учасників та очевидців тих чи інших подій. Багато інформації, хоча вона і є в архівних фондах, ми не включили у цю роботу, щоб не перевантажувати її, зважаючи на запланований обсяг. Безумовно, найбільше уваги приділено місцевості, де зародився і сформувався махновський рух. Щоб охопити хоча б коротко всю бурхливу діяльність такої неординарної людини, необхідно детально вивчити матеріали багатьох архівів не тільки України, а й Росії, Білорусії, Румунії, Польщі, Німеччини, Франції та інших країн. На сьогоднішній день вони опрацьовані дослідниками хіба що на третину. Тут теж треба зауважити: навіть в архівних матеріалах, з якими ми працювали, виявлено багато неточностей. Варто наголосити ще і на такому: часто-густо дослідники махновщини користуються інформацією, опублікованою до них, і допускають помилки, зроблені попередниками. Прикладів – безліч, навіть серед названих нами використаних джерел. Тому, хто помітить невелику розбіжність у деяких датах, а вони, безумовно, можуть бути, даємо можливість дослідити той чи інший період і аргументовано зауважити авторам.

Не розчаровуйтесь, якщо не знайдете якогось населеного пункту, де свого часу побував Нестор Іванович, чи не виявите якоїсь дати, коли відбувалася та чи інша подія. Наша книга не є повним довідником, за яким можна підрахувати, наприклад, скільки разів Махно побував у конкретній місцевості і чи бував там взагалі. Повстанський рух під його проводом був настільки масовим, що охопив кілька губерній України та Росії і не залишив байдужим жодної людини, насамперед, селян, зачепив інтереси кожного села і хутора. Тож вмістити всю інформацію, якби вона навіть і була в авторів, практично, неможливо. В усякому випадку, надіємось, те, що подане у довіднику, допоможе багатьом чіткіше зрозуміти непросту ситуацію 1917-1921 років, коли, наприклад, лише в Катеринославі влада змінювалася близько двох десятків разів, і уникнути грубих помилок як в оцінці повстанського селянського руху в цілому, так і його ватажка зокрема.

Своєю роботою ми не ставимо за мету ідеалізувати, чи паплюжити образ Батька, аналізувати події тощо. Наше завдання – показати загальну картину тієї епохи з допомогою стислого викладу документів та історичних фактів. До довідника включено і деякі важливі моменти із життя українських селян та України загалом, коли Махно вже був за кордоном, насамперед, періоду голоду 1921-1923 років, що стало однією із причин спаду масової збройної боротьби та відходу ядра махновської армії із рідної землі. Після цього, практично, завершилося чергове поневолення України Росією і встановлення більшовицької диктатури, внаслідок чого винищено мільйони українців.



Создан 08 окт 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником