К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

Звичаєва ідеологія - фундамент для побудови української держави

На стику двох епох



ПОКЛИК ПРЕДКІВ

ІІ. Крах християнства та інших штучних релігій

(Продовження. Початок на сайті «ДОГО «Краєзнавче товариство «Ріднокрай»)

 

         Штучними релігіями називають ті, що створені Пророком. Із найвідоміших – це іудейська, християнська, мусульманська, а також деякі маловідомі та зниклі. На відміну від них на планеті існують споконвічні природні релігії, які виникли багато тисячоліть тому в процесі еволюції людства і, частково видозмінюючись, збереглися до наших днів.

Щодо релігії наших предків – праукраїнців, то її, як і багато інших природних, можна кваліфікувати як науково-міфологічну, вона теж періодично трансформовулася і врешті-решт була значно понівечена принесеною ззовні і насильно запровадженою штучною релігією – християнством. Чужа для українців релігія, не зважаючи на її агресивність і масове винищення місцевого населення, так і не змогла «стерти з лиця землі» наші обряди, звичаї, традиції. Тоді вона пристосувала їх під свої, теж штучно придумані пізніше, канони і свята. Наприклад, ті ж колядки, щедрівки, Зелені свята, Спас, Покрова і багато-багато іншого. Яскравим прикладом цього є і Різдво Божича-Коляди – народження молодого Сонця, яке назвали Різдвом Христовим, хоча достеменно навіть невідома точна дата народження Ісуса Христоса. Можна назвати і Хрещення Господнє, що накладене в часі на Водосвяття, коли вшановували богиню води Дану, яке наші предки відзначали ще за багато тисячоліть до народження Ісуса. Зараз ці два свята рідновіри і християни відзначають у відриві в часі на 2 тижні (за старим і новим календарними стилями). Для масового одурманення нашого та інших народів придумано чимало легенд, і широко пропагуються у світі, як історично-документальні і надзвичайно важливі факти, зафіксовані у Святій книзі – Біблії, а ми, забувши власну історію, повинні вивчати чужу і сліпо вірити у все сказане. Ось такими гібридами доводиться користуватися більшості із нас.

Кожен, хто знайомий із Біблією знає, що вона складається із двох частин: Старого і Нового Завітів. Іудеї визнають лише першу частину, а християни повинні визнавати обидві – так їх примусово привчали століттями. Справа ось у чому. Старий Завіт, який від початку свого написання називався Біблією, що означає «Книга», був складений виключно для євреїв і коли його вперше переклали і всі антигуманні повчання оприлюднені і для не євреїв, це стало величезною трагедією для всього невеликого тоді іудейського племені, особливо його поводирів, які з хворобливою переконаністю пропагували свою виключність, «богообраність», насаджували в одноплемінників агресивність до інших народів. А звідки взявся Новий Завіт?

У часи Ісуса Христоса його вчення теж було однією із сект у єврейському середовищі – як протистояння деяким постулатам іудаїзму. Розіп'явши Ісуса, священики-іудеї не змогли знищити всіх його послідовників і тоді вирішили діяти інакше: пристосувати християнство для своїх далекоглядних планів. Спочатку новий релігійний вірус був занесений до їхніх найбільших тогочасних ворогів – римлян, які, до речі, теж марили ідеями світового панування. Згодом Римська імперія розвалилася, бо солдати відмовлялися йти у бій.

Після такого успіху християнство активно почали розповсюджувати серед інших народів і племен, намагаючись перетворити їх у покірних рабів. Яскравий приклад – Русь, яку сьогодні називають Київською Руссю. Після офіційного прийняття князем Володимиром християнства як державної релігії внаслідок її насильного запровадження було знищено близько половини населення великої держави. Особливо це стосувалося міст, яких із трьохсот залишилася лише десята частина. Тож і не дивно, що духовно понівечена Київська Русь під натиском ворогів перестала існувати.

Новий Завіт спеціально складений для не іудеїв, про що вони спочатку навіть не підозрювали. Слухаючи із вуст проповідників підфарбовані заповіді Ісуса Христоса (Христа – неправильно) багато-хто з часом почав вірити, що це ніби відповідає його інтересам. І лише кілька століть тому відкрилася страшна істина: християни стали добровільними рабами іудеїв, оскільки згідно із Старим Завітом вони і повинні бути такими, бо іудеї не вважають інші народи за людей, а лише за рабів, які повинні бути для них робочою худобою (у цьому переконається кожен, хто прочитає першу частину Біблії).

Християнство, оскільки не відповідає ні матеріальним, ні духовним потребам народних мас, за понад двотисячолітній період існування пережило у зв’язку із численними протистояннями у суспільстві чимало криз. Як наслідок – утворення різних напрямків, відгалужень та сект. Воно б ніколи не стало однією із світових релігій, якби цілеспрямовано не скеровувалося іудеями. Особливо це зрозуміло нині – завдяки сучасним способам поширення інформації та реальною можливістю її аналізу. Іудейство, у свою чергу, ніколи б не втрималося на плаву, тим більше на міжнародній арені, якби у його підніжок не було християн із рабською психологією.

Із 21 грудня 2012 року після розрекламованого «кінця світу» розпочався новий період в історії людства. Насамперед, він характеризуватиметься крахом християнства та інших штучних релігій. Як конкретно це відбуватиметься в Україні?

Християнство, кероване іудеями, впродовж багатьох віків жорстоко знищувало український Звичай та Звичаєве Право, підвалини якого сформувалися ще за Родового Ладу в період виникнення та зміцнення сім'ї. Звичаєва ідеологія – це стержень, навколо якого формується нація і завдяки чому вона самоутверджується. Якщо цей стержень зламати, а то й зовсім витягнути з душі народу, то про побудову власної національної держави можна і не говорити. Ми ж мріємо про сильну і міцну Україну. Отже, єдино правильний вихід – це відродження Звичаю та сформованого на його базі Звичаєвого Права, що близьке кожному українцеві (ми не говоримо про окремих перевертнів, яничарів).

Відчуваючи свій крах, іудеї поспішно шукають шляхи для порятунку, щоб продовжувати давно намічену ними місію до світового панування і на чолі земної цивілізації поставити свого царя. Уже нині з ініціативи Ватикану почали проводити (насамперед, в Італії, Австрії, Нідерландах, Польщі) 17 січня «День юдаїзму», щоб, як заявив секретар Комісії Ватикану з релігійних відносин із євреями Норберт Хофманн, «підкреслити єврейське коріння християнства і сприяти християнсько-іудейському діалогу». Ось тут уже відкрито всі карти! Останнім часом багато говориться і про єдину світову релігію (звісно, під чиїм патронатом).

Напередодні «кінця світу» із вуст московських священиків навіть зірвалося про «друге пришестя Ісуса Христа», але, напевне, не вдалося розіграти фальшивий сценарій. «Кінця світу» не сталося і про це поступово почали забувати.

Кілька років тому, спілкуючись із митрополитом Дніпропетровським і Криворізьким УПЦ Київського патріархату Адріаном, насамкінець, поцікавився його думкою про дохристиянську релігію. Раптово запала мертва тиша, а в його очах з'явився жах. Отямившись, співбесідник пересохлими губами ледве вимовив: «Християнство створило он яку культуру, а що язичництво?».

Язичниками християни називають усіх, хто не належить до них у даному оточенні. Цікаво, що українці до прийняття християнства були… православними, бо славили Праву. Нинішні ж православні християни спочатку називалися правовірними. Потім і ця назва була вкрадена у попередників, щоб сфальсифікувати історичну правду. Тож в силу обставин певний час наші предки сповідували двовір'я: ззовні ніби християни, а в душі все одно залишалися прихильниками своєї природної віри. Отже, за великим рахунком ми є православними, а не християни із присвоєною собі нашою назвою.

Яку ж культуру створило християнство в Україні? Релігійні споруди, мистецтво та літературу, часто на замовлення, що прославляють людину, яка виросла у єврейському середовищі і не була згодна з деякими аспектами іудаїзму (насамперед, торгівлею у синагогах). Потім цю людину розіп'яли, а її ім'я використали для пропаганди у своїх цілях, оголосивши для рабів їхнім Богом, який обіцяє рай на небі, а не в реальному земному житті, як того потребує кожна людина. Що ще створило християнство на нашій землі?

У той же час християнство, кероване іудейством, знищило мільйони людей, а хто залишився живим – занапастило їхні душі. Зруйновано численні матеріальні і духовні цінності, насамперед, оригінальну і багатогранну культуру попередників та все інше, що заважало антиморальній ідеї, зародженій у головах вождів колись невеликого, але підступного і жорстокого племені, через хворобливе марення панування над іншими, ненависть до сусідів, небажання вживатися у будь-якому людському середовищі та зневагу до тих, хто не належить до їхнього кагалу, внаслідок своєї «вищості», тобто власно проголошеної «богообраності».

Прояви подібної патології в історії людства мали місце і серед інших народів. У переважній більшості випадків небезпечну хворобу вдавалося лікувати. На жаль, у даній ситуації вирощено особливий вірус, що заражає, насамперед, народи, у яких немає імунітету і власної вакцини проти штучно розповсюджуваної інфекції.

Чи є такий протидіючий засіб в українців? Безумовно! Він винайдений багато тисячоліть тому, але на певному історичному етапі його не змогли використати з різних причин. Хранителі передавали його з покоління до покоління у надії до кращих, сприятливих, часів. І з 21 грудня 2012 року цей момент настав! Тепер ми бережно і терпеливо будемо застосовувати цю вакцину для лікування і порятунку нації. Її назва багатьом уже відома: Звичай і Звичаєве Право. Альтернативи немає і бути не може.

Зараз в Україні пішов зворотній процес – відхід від християнства. І він буде невпинно наростати. Сьогоднішнім українським віруючим в Ісуса як Бога (так само, як і українським священикам) не треба панікувати, здіймати зайвий галас, намагаючись із кимось боротися, доказуючи свою «правду», чи впадати у розпач, що з відходом від християнства ми відмовимося від різних масових народних свят, до яких звикли навіть показово віруючі і зовсім невіруючі. Ми і надалі будемо шанувати власні традиції, звичаї, відзначати власні свята, які присвоїли собі пришельці з антинародною ідеологією, замаскувавши їх під вигадані свої легенди. Життя продовжується і наше завдання – жити не рабами на власній землі, як до того привчає чужоземна ідеологія у вигляді християнства, а будувати справжню, свою, державу на базі власної, Звичаєвої, ідеології, що є не тільки міцною основою для порятунку нашого народу сьогодні, а й надійним захистом від спроб принести і застосувати будь-які інші віруси проти нас у майбутньому.



Создан 20 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником