К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

Куди пливе український корабель

Реалії економіки



 

МИТНОМУ СОЮЗУ – НІ! КОМУ Ж І ЧОМУ – ТАК?

 

Зараз по всій Україні проходять мітинги протесту опозиційних сил проти запропонованого Росією Єдиного митного союзу, куди вже приєдналися Білорусь і Казахстан і хочуть втягнути ще й Україну. Недавно такий захід пройшов і в центрі Дніпропетровська на завжди багатолюдній Європейській площі. Він надовго запам’ятається не тільки учасникам, а й випадковим перехожим.

Запряжені у ярмо в масках президентів Білорусі Лукашенка та Казахстану Назарбаєва тягнули воза, на якому сидів погонич – президент Російської Федерації Путін, а ззаду на прив'язі – Президент України Янукович. Для нього у ярмі було виділене поки-що пусте центральне місце.

Раптом дорогу процесії перекривають люди, які тримають транспарант з написом «Український народ». Розгніваний натовп кидає в обличчя «свого» президента обурені слова – все, що про нього думає, та ще дає і стусанів. Ця сценка не залишила байдужими навіть численних правоохоронців, які слідкували за порядком. На багатьох обличчях було не тільки схвалення артистичного виконання, а й добродушні посмішки.

Було багато виступаючих – як із обласного центру, так і з інших населених пунктів Придніпров'я. Поодинокі спроби прихильників Митного союзу затіяти протистояння не вдалися. Сьогодні вже кожному тверезо мислячому громадянину України ясно: подібні союзи з таким сусідом-монстром закінчуються плачевно.

У розповсюдженій листівці наводяться конкретні цифри про умови Єдиного митного союзу, де нині 88 відсотків митних зборів належить Росії, а, отже, і будь-які рішення будуть ухвалюватися при її домінуванні. Що ж втрачає Україна при входженні до Єдиного митного союзу? Насамперед, Незалежність. Невигідно й економічно: 110 мільярдів гривень на рік митних надходжень буде розподілено між учасниками такого Союзу, а це – 40 відсотків держбюджету. Це – гроші пенсіонерів, вчителів, лікарів та інших.

Як і на багатьох інших масових заходах бачимо одну і ту ж закономірність. Майже на всіх мітингах їх учасники намагаються протидіяти не стільки причинам, як наслідкам, тобто, тому, що вже сталося, або повинно ось-ось статися. Народ весь час захищається від невмотивованих вчинків і дій можновладців, що суперечать його прагненням. Сьогодні треба вже мислити зовсім інакше.

Слід міняти не лише антинародну владу, а й усю систему облаштування українського суспільства. Для цього не треба в черговий раз «винаходити велосипед». У нас є споконвічний Звичай та Звичаєве Право. Звичай – це Закон, Звичаєве Право – Законне Право українського народу. І хай нам не доказують, що то вже застарілі норми. Все те – велика брехня наших ворогів. Наше Право живе в народі тисячоліттями, хоча на нього накладалися і накладаються чужинські права.

Ми ще не подолали наслідків неоколоніалізму. Це – лише питання часу. Відлік його вже стартував. Що робити і як діяти, про це чітко сказано у «Програмі дій українського народу з 2012 року», яка розміщена на багатьох сайтах, у тому числі «Козацька муза Бориса Ковтонюка», опублікована у першому ґрунтовному авторському дослідженні сучасного козацтва з позиції Звичаю та Звичаєвого Права «Січеславщина козацька. Учора, сьогодні, завтра», розповсюджується багатьма іншими способами.

А чи потрібно нам спішити у Євросоюз, куди так настирливо тягнуть противники Єдиного митного союзу з Росією? У Євросоюз, де втрачаються національні пріоритети в усьому – від економіки до моральних цінностей, де узаконюють проституцію, гомосексуалізм та інші збочення, де людина уже не належить сама собі, а, як і колись у Радянському Союзі, гвинтик у загальній глобальній системі, якою керує невеличка групка людиноненависників, що рвуться до світового престолу. Для них люди – це ті ж раби, роботи, біомаса, яку при необхідності можна знищити, щоб заволодіти територією, де вона проживає та ще й час від часу огризається на всілякі утиски і замінити іншою, яка трудитиметься на найбрудніших роботах за шматок хліба і не ремствуватиме за будь-яких обставин.

Невже між цими двома крайнощами немає третього варіанту? Безумовно, є. Правда, про нього мовчать наші можновладці, бо, для того, щоб утриматися при владі і зберегти награбоване у нас таки ж, їх влаштовують і ці два, хоча кожного у різній ступені. Вони не здатні мислити інакше, бо ніколи не були і не є патріотами України.

Ще в кінці ХІХ століття один із найталановитіших українських економістів Юліан Бачинський (чиє ім'я навіть сьогодні намагаються масово не поширювати), базуючись на теорії відомого вченого Ліста, який неодноразово критикував Маркса за його комуністичну економіку в інтересах «богообраних», заклав теоретичні господарчі засади майбутньої України, яка тоді була розшматована різними імперіями. Коротко – це національна економіка без зовнішнього втручання міжнародних чи міжрегіональних «добродіїв». Вона – цілком реальна, бо і як «вільний ринок», так і комуністична економіка лише на користь світовим маніякам, а не простому українському народу, на землях якого є всі можливості для створення власного добробуту та взаємовигідної торгівлі із іншими країнами.

Саме з України розпочинається нова хода на планеті і вже зроблено першу тріщину у штучно глобалізованому світі, до керівництва яким рвуться найжорстокіші із людиноненависників. Ця тріщина ще малопомітна ззовні, але вона є і буде розширюватися, поки не рухнуть усі плани тих, хто вже потирає від запаморочення свої липкі руки.

Україна ще скаже своє «Так!» багатьом народам світу. Але – на рівних і братерських правах, взаємоповазі один до одного, добровільності. Поки-що ж треба чітко навести порядок у власній хаті, а потім вже думати, кого запрошувати у гості, чи самому когось відвідувати. Порядок настане, коли житимемо за своїми Законами, а не за тими, які нам диктують ті, хто хижим оком давно вже зазіхає на нашу землю.

 

 

 



Создан 11 апр 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником