К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

Народжуйтесь, герої!

Вірші об"єднані ідеєю Звичаю та Звичаєвого Права українського народу



 

ДЕРЖАВНИЦЬКЕ МИСЛЕННЯ ПОЕТА

 

Ім'я Бориса Ковтонюка в останні роки набуває все більшої популярності на Придніпров'ї і навіть далеко за його межами. Насамперед, це пов’язано із літературною та краєзнавчою діяльністю професійного журналіста.

В одному із юнацьких щоденників він записав: «Я буду письменником, а журналістика – це ті сходинки, якими піднімуся, щоб переступити поріг у літературу». У цю омріяну країну стартував Ковтонюк збіркою поезій «Богиня» вже у зрілому віці – напередодні піввікового ювілею (1998р.). Порівняно невеликий наклад (500 примірників) не вгамував інтерес багатьох до творчості самобутнього поета. Чимало із тих, чиї серця сколихнуло іскрометне слово на той час вже добре відомого в регіоні журналіста, який відкрився перед ними ще однією яскравою гранню свого таланту, хотіли теж мати таку збірку. Тому автор погодився на пропозицію додаткового тиражування. Хоч і це повністю не зняло потреби для запитів масового читача. Окремою добіркою «Богиня» майже повністю опублікована в Австралії.

На той час Б.М.Ковтонюк уже серйозно займався краєзнавчою роботою. Багато вихідних, частину відпусток він проводив у Покровському районі на Дніпропетровщині. Насамперед, у родичів у рідному селі Новопетрівське, де народився, у Великомихайлівці, де до 1921 року жили його предки по материнській лінії, у Гаврилівці, Підгаврилівці та інших населених пунктах Привовчанського краю. Велосипедом, пішки, автотранспортом невтомний дослідник мандрував від села до села, збираючи по крупинці різні місцеві цікавинки.

Частина того матеріалу лягла в основу «Легенд Дібрівського лісу», що вийшли 2-тисячним накладом у 2003 році. Ця книга теж стала резонансною. Її вивчають на спецкурсах із краєзнавства у навчальних закладах. Навіть понині до автора звертається чимало людей із проханням отримати дану книгу, якої, на жаль, у нього вже давно не залишилося жодного зайвого примірника. Книга потрапила у багато країн далекого і ближнього зарубіжжя, насамперед, до Фінляндії, Німеччини, Франції, Польщі, Північної та Південної Америки, Росії та інших. Враховуючи неабияку зацікавленість читачів історією степового краю, Борис Ковтонюк підготував ще одну книгу під такою ж назвою, але вже зовсім з іншими легендами, бувальщинами, новелами із життя земляків. Оскільки його рідний край має досить багату, але малодосліджену і майже не описану в літературі історію, то інтерес до нього все більше посилюється. Є сподівання, що найближчим часом і друга книга «Легенди Дібрівського лісу» побачить світ. У блокноті дослідника є чимало напрацювань вже і на третю під такою ж назвою.

Працюючи з 1980 по 2008 рік у Всеукраїнському транспортному тижневику «Придніпровська магістраль» кореспондентом, фотокореспондентом, заступником головного редактора, Борис Ковтонюк багато мандрував дорогами СРСР та СНД – від Карпат до Сахаліну і від Чорного до Білого морів, вивчаючи історію та культуру багатьох народів. У той час брав активну участь у підготовці колективних книг із життя залізничників – і як ілюстратор, і як автор нарисів. Його твори також друкувались у колективних збірниках «Золотий гомін. Вірші з Театру української поезії «ВЕСНА» (Дніпропетровськ, «Поліграфіст», 2002), «Від усієї душі. Улюблені вірші чоловіків Дніпропетровщини» (Дніпропетровськ, ВАТ «Дніпрокнига», 2006), у літературно-мистецькому та публіцистичному щомісячнику «Борисфен», літературно-художньому альманасі «Свічадо» та інших ЗМІ.

Після виходу на заслужений відпочинок восени 2008 року у творчості митця наступила нова яскрава епоха. Якось він жартома сказав: «Коли я працював, то мав вихідні і відпустки, а зараз труджуся без них – щодня». І це – чиста правда. Подальше своє життя він організував за чіткою схемою: у теплу пору року – краєзнавчі експедиції, у холодну – написання нових творів.

Разом із однодумцями Борис Ковтонюк створив і на початку 2008 року зареєстрував Дніпропетровську обласну громадську організацію «Краєзнавче товариство «Ріднокрай», головою Правління якої є і понині. Під його керівництвом у 2009-2010 роках проведена комплексна (авто-вело-водо-пішохідна) експедиція «Запасний шлях «із варягів у греки», або Таємними дорогами запорозьких козаків» степовими річками та їх берегами від Дніпропетровська до Азовського моря – перша в Україні за такою тематикою. У 2011-2013 роках організовано одночасно дві експедиції: «Козацький зимівник» у межах Дніпропетровщини та «Дорогами Нестора Махна» – міжрегіональну.

У 2010 році Борис Ковтонюк видав другу книгу віршів – «Чутливі струни», а ще – «Нестор Махно. Біографічний довідник» (у співавторстві). Особливу роль у світогляді митця зіграла копітка робота над великою за обсягом книгою «Січеславщина козацька. Учора, сьогодні, завтра», збір матеріалів для якої і написання зайняли 22 роки! У ній вміщено 418 фотографій із життя сучасного козацтва не тільки Придніпров'я, а й України в цілому. Ця книга – перше ґрунтовне дослідження процесів у сучасному козацтві з позиції Звичаю та Звичаєвого Права українського народу. У ній автор зробив екскурс у глибокі підвалини древньої історії і навіть постарався заглянути у майбутнє суспільства. Символічно, що книга побачила світ у день весняного рівнодення, коли наші далекі предки святкували народження Нового Року. А ще важливо, що у Всесвіті після 22 грудня 2012-го розпочалася нова епоха, що змінила мислення практично кожного після «кінця світу» і не залишає ніяких шансів для претендентів на планетарний престол.

Працюючи над дослідженням козацтва, Б.М.Ковтонюк дійшов висновку, що об'єднати розрізнені чисельні організації можна лише на основі Звичаю українського народу, так само, як і всю націю. Як зауважують незаангажовані експерти – альтернативи цьому немає, оскільки жодна із політичних партій, жодна із сучасних релігій, жоден із патріотів-одиночок, навіть найгаласливіших, не витягне українського воза із трясовини, у якій ми знаходимося, якщо обома ногами не стоятиме на міцній Звичаєвій платформі, що закладалася і гартувалася тисячоліттями.

В останні роки до першооснови творення власної державності – Звичаю та Звичаєвого Права – звертають свої погляди не тільки представники патріотично налаштованих козацьких та інших громадських організацій, окремі політики, а й багато науковців із різних регіонів, які працюють над економічними та іншими доктринами розбудови України.

І все ж багато людей ніяк не второпають і до кінця не можуть збагнути, що ж таке Звичай. Все дуже просто – це Закон, у якому, як у фокусі, сконцентровані норми поведінки як окремого індивідууму, так і народу в цілому, а водночас – це й ідеологічна система, на якій виникло перше, Звичаєве, Право. У кожного народу-нації, навіть племені, є, чи було, таке. Воно не фіксувалося на папері, але виконувалося добровільно і беззаперечно, оскільки відповідало потребам народу і передавалося від покоління до покоління.

Щодо Звичаєвого Права українського народу, то неуки, або наші вороги, намагаються підкреслити, що воно – архаїчне, існувало лише при Родовому Ладі і в третьому тисячолітті про нього немає смислу навіть говорити, тим паче намагатися відродити. Все це – від лукавого!

Звичаєве Право українського народу ніколи і нікуди не зникало. Навіть загнане у неволю, нещадно знищуване, знівечене, присипане багатовіковим пилом, воно завжди жило у серцях українців і постійно кликало до боротьби за Волю. І тоді, коли Українське Поле вщент було витоптане ордами всяких зайд, а особливо зараз, коли українському народу винесли черговий вирок – смерть, Звичай і Звичаєве Право знову розпускають свої життєдайні пагінці, з яких відродиться Дерево українського Роду. Воно, і це вже очевидно, окріпне, вистоїть перед численними негодами, а навколо буйним розмаїттям загомонить терпеливо і мудро збудований земний Рай.

Звичай – Закон, Звичаєве Право – Законне Право українського народу, на базі якого і треба писати нову Конституцію – Основний Закон України. Про це автор чітко і однозначно висловлюється у своїх творах. Не треба мати багато розуму, аби зрозуміти ці прописні істини. Ви ж безцеремонно не претеся до сусіда, щоб втручатися у його домашні справи? Коли таке станеться, той запросто покаже, де вихід із його оселі, та надовго, якщо не назавжди, закриє для вас двері.

Чому в Україні багато законів повністю не виконуються і чимало їх порушників? Відповідь доволі банальна – вони написані без врахування Головних норм Звичаєвого Права українського народу, що постійно призводить до протистояння між державним апаратом, тобто владою, та основною масою громадян. Всі інші причини – похідні від основної.

Як прихильник Звичаєвої ідеології, спочатку на інтуїтивному та побутовому, а згодом науковому рівнях, Б.М.Ковтонюк поклав її в основу багатьох своїх творів. Нинішня збірка «Народжуйтесь, герої!» – наочний приклад. Частина із віршів була опублікована, насамперед, у розділі «Україна – понад усе!» у «Чутливих струнах», але стержнем все таки стали нові, написані в останні два роки. Тут чітко проявляється державницьке мислення автора, зрозуміле українцям, дохідливе, злободенне і, водночас, майстерно виражене. Саме цим творчість Бориса Ковтонюка і привертає до себе увагу багатьох.

                                                                                                                                                                                                                                        Людмила КОВТОНЮК,

прес-секретар Дніпропетровської обласної громадської організації «Краєзнавче товариство «Ріднокрай»

 

Частина віршів із книги "Народжуйтесь, герої!"

 

МІЙ ЗАМОВНИК – НАРОД!

 

Я розвідці віддав своє тіло і душу –

По крупинці збирав історичний фактаж.

І тепер ввесь запас цей просіяти мушу

Та з будь-ким провести бойовий інструктаж.

 

Мій замовник – народ, який стогне в неволі,

Хоч йому показали якийсь папірець,

Що уже він отримав омріяну Волю,

Ну а далі – все інше звели нанівець.

 

Я поклав на вівтар своє тіло і душу,

Щоб позбутись сьогодні жорстоких оков.

Клятву, дану собі, ні на мить не порушу,

Не прийму ні від кого ніяких умов.

 

Ну а ти відчуваєш в туманному світі,

Хто на рідній землі головний є рушій?

І чи маєш духовні запаси лімітів

Життєдайних, чітких і об’єднаних дій?

 

10.01.2013р. Дніпропетровськ

 

 

УКРАЇНА ІЩЕ – У НЕВОЛІ!

 

Поки Україна в неволі,

Відмовтесь від всяких забав,

Задуманих у протоколі,

Хто нас до рабів приписав.

 

Поки Україна в неволі,

Учитимуть зайди, як жить.

Вправлятися будуть в сваволі,

Щоб стішить свою ненасить.

 

Поки Україна в неволі

І нею керують кати,

Не вірте усім на престолі,

Хто каже – ведуть у світи!

 

Поки Україна в неволі,

Іде одурманення мас –

Не дати на власному полі

Розквітнути кожному з нас.

 

Поки Україна в неволі,

Забудьте про щастя дітей.

Для них вже розписані ролі –

Не більше, як вічний лакей.

 

Не будемо довго в неволі –

Цього не дозволить Звичай.

Вирішуймо чітко на Колі

Про знищення всіх хижих зграй!

 

21.04.2013 р. Дніпропетровськ

 

 

РЕВОЛЮЦІЯ!

                                  Пора вже вигострить сокиру

                                  Та й заходитися будить!                                                                                                                                              Тарас Шевченко

 

Я вас не кличу до сокири:

Візьміть гострішу зброю – наш Звичай!

Тоді чіткі орієнтири

Розсіють нерішучість і відчай.

 

Наш шлях за всі тисячоліття

Тверезо оцініть весь до кінця.

Збагніть сучасне лихоліття

Самі сповна з вершини мудреця.

 

Беріть знання не на поверхні,

Які підсовують нам вороги,

Бо знову вершником безверхим

Опинитесь в полоні за борги.

 

Потрібні зміни радикальні:

Їх вимагає наш бурхливий час,

А не покращення локальні –

Насмішка над всіма і кожним з нас!

 

11.01.2013 р. Дніпропетровськ

 

ЗВИЧАЙ

 

З глибин віків у серці чути гомін

І голос предків чітко кличе в бій.

У мороці не зник яскравий пломінь –

Дороговказ від рифів і стихій.

 

І з кожним днем ми бачимо чіткіше,

Куди і з ким іти крізь шквал брехні.

Сьогодні ми мудріші і сильніші,

Щоб рухатись без збочень й метушні.

 

Хоча іще на кожнім перехресті

Регулювальників фальшивих тьма,

Нам не бракує досвіду і честі

Не піддаватися на їхню суть керма.

 

Здіймаймо зброю найсильнішу в світі,

Щоби звільнити швидше отчий край.

Беріть цю зброю без ліміту –

Наш вічний Основний Закон – Звичай!

 

7-8.12.2011р. Дніпропетровськ

 

УЖЕ ІДУТЬ ПАЛИТИ ХАТУ!

 

Тривожно стало навкруги –

Душа аж зойкнула від болю:

З'явились всюди вороги,

Щоб знову відібрати Волю.

 

На Віче не усі прийшли,

Хоча на сполох довго били.

Там, сперечаючись, вели

Як дати відсіч темній силі.

 

Сказав зухвало хтось й чомусь

Ще й щоки аж надув пузато:

«За вила я тоді візьмусь,

Коли почнуть палити хату».

 

Передавали ж нам діди

Від власних предків досвід чільний

Про те, що треба все завжди

Громадою рішати спільно.

 

Ну а того, хто хоче сам

Сховатися у «хаті скраю»,

Уже доведено життям,

Ще й першим у вогні скарають.

 

Так, дійсно, й сталося – умить

До нього вдерлися у хату.

…І вила не устиг схватить –

Запізно вже щось рятувати.

 

4.02.2013 р. Дніпропетровськ

 

РОЛІ

 

Розподіляли ролі в кабінеті,

Щоб оновить спектакль старий, як світ,

Приткнути щось свіженьке у сюжеті,

А головне – укластися в ліміт.

 

Актори всі – по справжньому шаблону

На вибір там зіграють будь-кого,

Не рівня навіть і хамелеону –

Так підфарбуються, що ого-го!

 

Тут цілий спектр усяких демократів,

З відтінками – центристів різних гурт,

А лівих, правих, інших горлохватів,

Які аж рвуться у життєвий нурт!

 

І знову шум та гам тепер в театрі –

Вживаються у ролі «діячі»,

Хто вже давно – в оплаченім кадастрі…

А чи спектакль оцінять глядачі?

 

11.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

ПРО ПРАВДУ, НАПІВПРАВДУ І БРЕХНЮ

 

Існують Правда, Напівправда і Брехня.

Малі й великі – це залежить від орбіти,

За межами якої – повне незнання

Всього, що діється навколо і у світі.

 

За Правду часто-густо видають Брехню,

Чи сіру Напівправду з власної подачі.

І аж регочуть, дивлячись на метушню,

Де люд доводить ще і Правдочку в придачу.

 

Не остогиднуло іще таке життя,

А чи не хочемо, не можемо інакше?

Чи підлою Брехнею світосприйняття

На сто замків вже запечатане назавше?

 

3.02.2013 р. Дніпропетровськ

 

СЬОГОДНІ ПРО ПОЛІТИКУ – НІ СЛОВА!

 

Сьогодні про політику – ні слова!

Вона – брудна, як сука з попелища.

Тож про дітей та внуків піде мова,

Бо то – життєва цінність щонайвища.

 

Нас радують і перші їхні кроки,

І перше слово, й проводи до школи.

І їхні успіхи та замороки,

І навіть деякі прості крамоли.

 

Вони – то ми, хоча уже й відмінні,

Бо є своє щось нам не зрозуміле.

У них немає навіть підозріння,

Щоб ми чогось не знали, чи не вміли.

 

Настане час, ввібравши всю наснагу,

І власну їжу, одяг, дах, роботу,

Духовність та любов, людську повагу

Сповна захочуть мати, а не йоту.

 

Із-під крила їм треба полетіти,

Щоби знайти на щастя десь підкову.

А що чекає їх у цьому світі?

…Сьогодні про політику – ні слова!

 

3.02.2013 р. Дніпропетровськ

 

ВИБІР

 

У кожного свій шлях у цім житті

І власна місія на ньому.

Все криється у світосприйнятті –

Туманному, або ясному.

 

Кому дано побачить наперед

Всі головні орієнтири,

Той зрозуміє, що життя – не мед,

Тим більше у бурхливім вирі.

 

І все одно зануриться увесь,

Аби відчути радощі стихії.

На жаль, не кожен же такий мудрець –

Тому й з'являються повії.

 

Вони не знають – що, куди і як,

Бо їх тримають у тумані.

І ледве не останній маніяк

У них за копійки в пошані.

 

Народ зробив свій вибір назавжди –

Іти до витоків, до Роду,

Бо саме там його чіткі сліди…

Ти разом із своїм народом?

 

25.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

КЛЮЧ ВІД ЩАСТЯ

 

Ключ від щастя – у наших руках!

Він був вкрадений підло й підступно.

Затоптали до нього нам шлях,

Щоб ніколи було не доступно.

 

Насміхаються з нас вороги,

Потирають від успіху руки

І підштовхують далі в борги,

Щоб ми згинули геть від розпуки.

 

Передчасно радіють вони –

Скоро рухнуть усі їхні плани,

Бо розставлені нам капкани

Ми вже бачимо, як на екрані.

 

Наближається їм уже крах,

Нехай корчаться у передсмерті.

Ключ від щастя – у наших руках:

Наш Звичай, із яким ми – безсмертні!

 

22.04.2013 р. Дніпропетровськ

 

ЗАКОНИ ВСЕСВІТУ

 

Є у Всесвіті свої чіткі закони,

Їх ніхто й ніщо не змінить аж ніяк –

Ні фантазії чиїсь, ні заборони,

Ні всілякі примхи різних розумак.

 

Тільки той, хто їх збагне усі душею

І для блага застосує на Землі,

Навіть в хаосі досягне апогею

В будь-якому найскладнішім ремеслі.

 

Хаос штучно ж сіють неуки усякі

Та людиноненависників юрба.

Ну а поруч – ще численні посіпаки,

Для яких найбільший злочин – не ганьба.

 

Нам же треба йти до Злагоди та Ладу,

Берегти до йоти предків Заповіт,

І змести у безвість все, що на заваді,

Що відчути в ріднокраї свій розцвіт.

 

Станемо тоді суспільством-монолітом,

Де до кожної дрібнички – все своє,

І не буде зла, що править нині світом –

Наш Звичай його у тріски розіб’є.

 

Бо у Всесвіті свої чіткі закони –

Гармонійні, споконвічні і близькі.

Щоб пізнати їх, всі штучні перешкоди

Задля щастя знищимо – вони ламкі!

 

13.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

МАСКАРАД

 

Маскарад закінчиться. Що далі?

В масці ж ви не будете ввесь час,

Навіть в затуманеній вуалі,

Хоч і матимуть найвищий клас?

 

Хто під масками – не так важливо,

Головне – яка узята роль.

І щодня базікають брехливо

Та й не знають, що таке контроль.

 

В них поводирів набралась низка,

Хто заманює в трясовину.

Всіх їх не розгледиш навіть зблизька –

В масках напускають дурману.

 

Загалом – уже останні соки

Із народу смокчуть упирі

Ще й шукають різні замороки

Пояснити, чом ми – злидарі.

 

Їхній козир: все у нас законно,

Суперечити нема підстав.

Хто під маскою з чужим шаблоном

Позбавляє українців прав?

 

25.02.-4.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

НЕ ЗА ТАКУ БОРОЛИСЬ МИ ДЕРЖАВУ

 

Не за таку боролись ми державу,

Страждали, мучились і гинули в боях,

Щоб хтось паплюжив підло нашу справу,

Нахабно брудом обливав тернистий шлях.

 

Не про таку ми мріяли державу,

Де заблоковані господарям ходи,

Де знову нищать нас і нашу славу.

Тож знов єднаймося у бойові ряди!

 

Героїв слава – слава України,

Яку так намагаються знов задушить.

Розпочали це із сердець руїни,

Щоби козацький дух навіки загасить!

 

Якби воскресли наші всі герої,

Вони б жахнулись від реального життя,

І знову б дружно ринулись до бою

Без остогидлого по закутках життя.

 

А ти готовий бути разом з ними?

Як ні, то хто ти є тут, на моїй землі?

І як я можу поруч із такими

Йти впевнено у завтра по однім руслі?

 

Затятий ворог, блазень задешевий,

Духовний інвалід, чи хто ти є в юрбі,

Чи боягуз довічний, чи миттєвий –

Дай чесну відповідь хоча би сам собі!

 

4.11.2010 р. Дніпропетровськ

 

 

МЕРТВІ ЛЮДИ

 

Як їх багато серед нас, живих,

Отих, хто мертвий вже давно духовно.

І потяг до Життя у них затих,

А може й не було його ґрунтовно.

 

І молоді, й дорослі, і старі

У мертвяки вписались добровільно.

Тож їм не допоможуть лікарі,

Бо в небуття готові йти безцільно.

 

Їм не потрібне, власне, аніщо,

Щоб вибратись з отруйної багнюки.

Не діють навіть словом на будь-що,

Не те, щоб шаблю міцно взяти в руки.

 

Таких зганяють з їхньої землі,

Бо обведе навколо пальця всякий,

Хто спеціалізується на злі,

І не чекає спротиву-атаки.

 

Лиш той, у кого в серці є Звичай,

Дієвий еліксир вічно живучий,

Завжди прийме двобій за рідний край,

Бо духом сильний, мудрий і рішучий.

 

5-6.02.2013 р. Дніпропетровськ

 

НЕ ТРЕБА ШУКАТИ ЧОГОСЬ НАДЗВИЧАЙНОГО

 

Хитрюща система у наших правителів:

Щоб сходам цілющим зробити прополку,

Зуміли завчасно оті «покровителі»

Народ розірвати на безліч осколків.

 

Щоб єдність ніколи не стала загрозою

По партіях, партійках й інших потоках

Направили Правду з примхливою позою,

Яка в результаті – уже червотока.

 

Не треба шукати чогось надзвичайного,

Щоб жити нормально у власному домі –

Завжди був же жилою нам життєдайною

Звичай споконвічний, що знов на підйомі.

 

А там – наше все, до останньої цяточки:

Лиш він ліквідує усякі незгоди.

Там – хліб наш насущний і наші святощі,

І шлях у майбутнє від нашого Роду.

 

24.01.2013 р. Дніпропетровськ

 

ОЛІМП

 

Сплило сміття – аж на Олімп!

Його підтримують штиками,

Різноманітними церквами

І хвалять на усі боки.

 

А що отруйне – ні мур-мур.

Ще й стверджують: «Усе – від Бога!

Така уже у нас дорога

І лиш по ній потрібно йти».

 

Від піраміди стогне люд

Отам, внизу, увесь в багнюці,

У темноті і у розпуці,

Але мовчить, мовчить, мовчить…

 

А хтось хоч крикне – все одно

Той голос зникне, як в пустелі,

І не порушить цитаделі.

Принаймні, зараз, в дану мить.

 

9.02.2013 р. Дніпропетровськ

 

 

ЦЕЙ ДЕНЬ НАСТАВ!

 

Народ обов’язково скаже

Те, неповторне, гідне, власне: «Я!»

У вузлики біду зав'яже,

Бо він – єдиний головний суддя.

 

Тисячоліттями у себе

Вбирав найкраще, що є на Землі,

Щоб розмаїттям в час потреби

Розквітнути на першоджерелі.

 

Цей день настав! Звучить набатом –

Його почули вже мільйони душ,

Хто шлях пройшов свій екстернатом.

Тепер на іспит разом – кроком руш!

 

17.03.-19.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

 

ОСНОВНИЙ ЗАКОН

 

Звичаєве Право – Основний Закон,

За яким постійно треба жити,

Хоч його підступно взято у полон

Щоб навік безслідно схоронити.

 

Та не той народ ми, хто упав з коня,

Тож не вийшло і не вийде вже ніколи,

Щоб безкарно нищити усіх щодня

І брудними чобітьми топтати Поле.

 

Тож свої – для нас – права беріть назад,

Бо вони придумані рабам покірним.

Не сприймаємо уже цей фальш-парад

Всяких словоблудів, зрадників, невірних.

 

Нам в нагоді може бути лиш одне

Звичаєве Право рідного народу,

А все інше – то чуже, бридке, брудне,

Що не варте навіть і уваги Роду.

 

Основний Закон – це суть Буття,

Хліб і пісня, і могутня сила,

Де без примусу впродовж життя

Кожен вільно розправляє крила.

 

17.02.2013 р. Кривий Ріг – Дніпропетровськ

 

 

НАША ЗБРОЯ

 

Звичай не сприйме тільки ворог

Та ще – боягуз, або раб,

Хоча їх усіх зітре в порох

Нестримного часу масштаб.

 

Уже стартував відлік ери,

Що сповнює наші серця

Жагою долати бар'єри,

Що ставили нам без кінця.

 

Нам нищили тіло і душу,

Щоб землю прибрати до рук,

Заради якої в бездушші

Народу несли стільки мук!

 

Підступно ще марять і нині

Для себе творити тут рай.

Та виб'є з їх рук всі доктрини

Живий український Звичай.

 

Звичай – це не знищена зброя,

Яку ми кували віки.

Лиш з нею усі ми – Герої,

Без неї – усе навпаки.

 

Із нею розірвемо узи,

Не буде вже більше ганьби.

…Мовчатимуть лиш боягузи

Та вічно трухляві раби.

 

8.02.2013 р. Дніпропетровськ

 

 

У РАБСТВІ – БЛАГО?

 

Нас переконують: у рабстві – благо,

А хто не хоче – той згорить в огні.

Нахабно добиваються присяги

На цій «святій», отруєній брехні.

 

Вивчайте Біблію, щодня моліться,

Ще краще – не читайте, вірте так

Чужому Богу. І до знань не рвіться –

Рабам не треба знати що і як.

 

Рабам дадуть якийсь шматочок їжі,

Щоби слухняними були завжди

І мовчки терлися біля підніжок,

Не висувалися бозна-куди.

 

Таке загальне «благо» для покори

Знов проповідують нам зазвичай.

Ми ж не такі. Для нас міцна опора

Тисячоліттями живий Звичай.

 

Там – наша Віра, Звичаєве Право –

Основа всіх життєвих складових.

Там наша суть, там наша міць і слава,

Там цілісний портрет і кожен штрих.

 

13.01.2013 р. Дніпропетровськ

 

УРОЖАЙ

 

Для того, щоб самим збирати урожай,

Засіяти потрібно вчасно поле,

Не розгрібати жар під власний коровай,

Коли воно ще абсолютно голе.

 

Тож разом обробляймо кожен метр землі,

Щоб кинути туди зерно добірне.

Не наступаймо на одні і ті ж граблі,

Які нам підкладають ювелірно.

 

На нашім полі хочуть мати вічний зиск

Багато хто з численних лиходіїв.

Тому з усіх боків іде шалений тиск

Під маскою всіляких «добродіїв».

 

У нас свій розум, досвід і бажання є

Самим орати, сіяти, і жати.

Укупі це народу сили додає

Хазяїном у себе вдома стати.

 

25.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

 

ПРИСЯГА

 

Я шаблю цілував, коли приймав присягу –

Як символ боротьби за Волю для народу,

Як вічний клич душі – пліч-о-пліч на звитягу

Стіною йти на всяких прийшлих лиховодів.

 

Бій не скінчився, бо ворожі бастіони

Капітуляції не визнали своєї.

Пробравшись в масках у верховні ешелони

Собі найбільші встановили привілеї.

 

Ну а народ ще дужче стогне у неволі,

Бо він не вирвався з оточення лихого,

Щоб бути розпорядником своєї долі

Й не мати зашморгу на шиї боргового.

 

Попереду у нас ще буде Перемога!

Не вірять лиш раби – мертвечина духовна.

Ми зберегли Звичай, що вбити неспромога.

Він – безальтернативна Суть. І – неспростовна!

 

Звичай – це моноліт, а не якісь півділа,

І Волю завдяки йому народ здобуде.

… Я шаблю цілував, яка не поржавіла,

І знав – попереду легких шляхів не буде.

 

1.02.2013 р. Дніпропетровськ

 

ПРО ЩО НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ

 

Спитайте в себе: «Де і на якій землі

Не можна говорити, хто Ви є від роду?»

Лиш, мабуть, там, де поржавіли вже шаблі

І правлять бал колоніальні ляльководи.

 

І лише там, де всіх вже мають за рабів,

Бо, бачте, в них земля найкраща на планеті.

На неї ж зазіхали і споконвіків,

Постійно затягаючи в свої тенета.

 

Від імені народу брешуть, що народ –

Господар повновладний у державі.

А тисячі папуг з подачі тих заброд

Джеркочуть все про те ж усюди без угаву.

 

Не сподівайтеся, що з'явиться Герой

І визволить усіх нас із міцних кайданів.

Так вічно думає хіба що лиш ізгой,

Якому вже давно аркан став талісманом.

 

Щодня пульсує в серці вічний наш Звичай

І вказує нам шлях, щоб добре вдома жити,

І щоб нащадки мали власний коровай…

Але про це вже не дають нам говорити.

 

31.01.2013 р. Дніпропетровськ

 

ПАПУГИ

 

Останнім часом мода на папуг пішла.

Вони красиві, що там говорити,

І не приносять вдома будь-якого зла,

Хоч, правда, з них ніякі ерудити.

 

Розводять різних їх: великих і малих,

І мовчазних, крикливих і не дуже,

Та, головне, щоб не було там бунтівних.

Все інше – то хазяїну байдуже.

 

А особлива зацікавленість – як все

Папуга повторяє слово в слово

Й нічого зайвого у світ не понесе,

Хоч джеркотітиме і сторазово.

 

25.02.2013 р. Дніпропетровськ

 

ПОЛІТТЕХНОЛОГИ

 

Куди повіє вітер, відчувати

Навчилися, щоб в сторону завжди вести.

У них завдання – рух загальмувати,

Бо буря може все зламати і знести.

 

Не допустити справжнього прозріння

Замовники їм ставлять за чітку мету –

Щоби народ від власного коріння

Ніколи вже не був у пишному цвіту.

 

Кінчайте теревенить про дрібниці –

Вас вже ніхто не чує, бо кругом гримить

І бурю закликають блискавиці

Конструкцію не гідну нас змести умить.

 

Ми замість неї зведемо державу

На Звичаєвому фундаменті навік.

І без підказок зліва, а чи справа,

А власноруч – без найнятих за гріш базік.

 

22-24.04.2013 р. Дніпропетровськ

 

ПРОВІДНИК

 

Народ все дужче стогне в безнадії,

Але мовчить і жде провідника,

Який би згуртував когось до дії

І виручив бідаху-жебрака.

 

Надіється на диво – не на себе,

Не знає, що за сила в нім дріма.

Її лиш об'єднати вчасно треба

Й позбутись віковічного ярма.

 

А Провідник вже був і вічно буде:

Наш Світоч і Пророк – Кобзар Тарас!

Тож воєдино з ним народ здобуде

І Волю, і всі Блага на всякчас.

 

9.03.-11.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

САБОТАЖ

 

В Україні саботують все щоденно

Із прицілом дальнім – знищити народ,

Щоб не зміг він на своїй землі священній

Назавжди звільнитися від злих заброд.

 

А вони ж нам не дають хазяйнувати

Так, як хочемо і як велить Звичай.

А чи є надалі смисл іще чекати

У надії мати власний урожай?

 

Мовчимо – то значить цілковита згода

Із чужим смертельним вироком для всіх?

Добровільно список знищених народів

Ми поповнимо в ім'я чиїхось втіх?

 

Поступово вигрібає все із хати

Знахабніла бузувірська глитайня.

Чи й надалі будемо брехню сприймати

Ту, якою нас начинюють щодня?

 

Як би не бісились вороги Звичаю

Й «любі друзі», хто продавсь за свій шматок,

Вирвемося ми з-під їхнього нагая –

Треба лиш один об’єднаний ривок!

 

17.02. – 4.03.2013 р. Кривий Ріг – Дніпропетровськ

 

СИСТЕМУ – ГЕТЬ!

 

Голову відтяти – не проблема:

Скільки їх уже летіло з пліч!

Цілою ж лишається система,

Тож вести про неї треба річ.

 

Нам її творили всякі зайди –

Де на підлості, де на крові.

Думали, що наш народ не знайде

Вихід на проблеми ключові.

 

Бо до них – усюди охоронці,

Гірше псів скажених на посту.

Щоб навік уклякли ми у гонці,

А як ні – боролись в холосту.

 

Тож удар наносимо по суті –

Рухне вся будова водночас

І не буде більше каламуті,

Що несуть народу повсякчас.

 

Чітко, зважено і воєдино,

Без оглядок на чужі слова

Виступаймо всі за Україну,

За її, на цій землі, права!

 

23.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

СТОЛИЦЯ

 

Столиця всюди – розум і душа держави,

Потужний генератор життєдайних сил.

Там починаються найважливіші справи

І революції по знищенню бацил.

 

Ця істина проста відома споконвіку,

Тому і рвуться до столиці звідусіль.

В усі часи прибульців же було без ліку,

А в кожного – і добра, і недобра ціль.

 

Тепер вже чітко видно, як державу нашу

Розпродують і оптом, в роздріб, і в кредит.

Хтось проти стане, то таку заварять кашу –

Її не кожен розхлебтає ерудит.

 

Спіткало лихо з середини древнє місто,

Здригнулися від болю припорошені вали,

Бо замісили туго чужорідне тісто…

Кому столицю ви, кияни, віддали?

 

19.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

ЧУЖА РЕЛІГІЯ

 

Чи Бог в них розум відібрав,

Чи й не було що відбирати –

Коли всім іншим роздавав,

Мабуть, не всі були у хаті.

 

Для чого ж на своїй землі

Чужому Богу поклонятись

І вічно жити уві млі

Всьому своєму не навчатись?

 

Хвороба, дійсно, не з простих,

Ще й переходить у заразну.

Подалі кидайсь від таких,

Щоб вийти з хащів непролазних.

 

Лише тоді почне народ

Державу власну будувати,

Коли відмовиться від од

Чужому Богу без диктату.

 

4.03.-29.04.2013 р. Дніпропетровськ

 

ЯКБИ НЕ ВИ…

 

Якби не ви, ніколи б не було таких,

Про кого і не скажеш без приставки «горе»,

Хто продирається до обліку святих,

Наобіцявши – вкотре! – золоті нам гори.

 

Якби не ви, і ми були б уже не ті,

Хто на землі своїй не має щастя-долі,

Кого тримають так нахабно взаперті,

Не даючи вдихнути аромату Волі.

 

Якби не ви, то ми б не мали й інших лих,

Бо під коріння ріжуть всяку перспективу.

А може ви – злиденна копія отих,

Кого давно потрібно гнати в хвіст і гриву?

 

17.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

ЧОМУ ДО ПЕРЕМОГИ ДОВГО ІДЕМО?

 

Дехто слухає, тільки не чує,

Хто на вітер не кидає слів,

В небесах десь постійно мандрує,

Вибуваючи з спільних рядів.

 

Лиш кричать ось такі про поразки,

Хоч самі не вступають у бій –

Щоб не мати в житті неув’язки,

Не порушити свій супокій.

 

А чиїсь вони друзі, чи діти,

І, можливо, батьки та діди.

Все одно – то лише пустоцвіти,

Від яких не зростають плоди.

 

Нам сьогодні потрібно без збочень

Йти упевнено всім до мети,

Без оглядок на когось й уточнень,

Щоб, нарешті, її досягти.

 

А мета в нас чітка і єдина,

І не треба нам інших ідей –

Звичаєва свята Україна,

Де з рабів зростемо у Людей!

 

25.03.-24.04.2013 р. Дніпропетровськ

 

ЩЕ БУДЕ СТРАШНИЙ СУД!

 

Доводять нам, що Звичаєве Право

Давним-давно себе вже віджило.

У душах тих «знавців» собі диявол

Сповив міцне загарбницьке кубло.

 

Вони Звичай спрямовують у звички,

Які, мовляв, у кожного свої,

Щоб не було між нами переклички,

Як почнемо на всіх фронтах бої.

 

Бої за власне Звичаєве Право,

За свій, ось тут народжений, Звичай –

Як норми поведінки та ідейне право

Творити вдома справедливий Рай.

 

І він – без всяких видумок пришельців,

Які підступно і на свій манер

Вбивають все, що в українця в серці,

І ставлять там непрохідний бар'єр.

 

Смертельний вирок винесли прокляті

Нам закулісно, ідучи сюди,

Та ще й маскуються під демократів,

Щоб замести брудні свої сліди.

 

Звичай – це є Закон мого народу,

Який не переплутаєш ні з чим,

Бо він зароджений іще від Роду –

Його не знищить будь-який режим!

 

Облиште, воріженьки, всі затії,

Бо бумерангом вернуться назад.

І буде суд страшний вам, лиходії,

За кожний підлий крок на наш уклад!

 

16.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

 

СИНДРОМ

 

Коли повториш безліч раз: «Я – раб!»,

Рабом і станеш. Може, і – навіки.

Лише тоді збагнеш життя масштаб,

Як вийдеш на орбіту з-під опіки.

 

Як довго будеш ти іще рабом,

Віддавши тіло й душу у неволю?

Чи то не виліковний вже синдром

І ти змирився із своєю роллю?

 

1.02.2013 р. Дніпропетровськ

 

КЕРМО

 

Ох, хлопці, хлопці, голови зелені

Із буйними серцями – спадком козаків,

Вас засмітили різні теревені,

Щоби на стійло гнати у хазяйський хлів.

 

А там умови, звісно, для худоби –

Такими вас вважають всі погоничі

Та ті, хто враз від страху та жадоби

Готові проковтнути від скарбниць ключі.

 

Богують тимчасово аферисти,

Бо, дійсно, ми можливість їм дали таку,

А перед натовпом вони – артисти,

Навчились хитро співчувати бідаку.

 

А нумо, хлопці, швидше прозрівайте,

Відчуйте місію, закладену у вас.

На шиї зашморг назавжди рубайте,

З яким спрямовують у прірву повсякчас.

 

Нам треба це зробити не для того,

Аби хтось знов накинув нам нове ярмо.

Дозріли ми обов’язку святого –

Узяти в руки все державницьке кермо!

 

20.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

КРАХ

 

Панує розпач – повний крах ідей.

Усе навколо, ніде правди діти,

Спрямоване чомусь не для людей,

Яким би тут, як у раю, радіти.

 

А як же виникло оте «чомусь»?

Хто нам приніс його, коли і звідки?

Про це чи може хоч один татусь

Своєму сину пояснити чітко?

 

25.02.2013 р. Дніпропетровськ

АЗБУКА ПОНЕВОЛЕННЯ

 

Найлегший шлях до поневолення народу –

Паплюження і знищення його Звичаю,

Усіх джерел, що починаються від Роду,

Й обіцянка покірним після смерті раю.

 

Зрікаються німі раби свого усього,

На втіху ворогам подібних плодять, плодять…

Та серед них ще й виростають демагоги,

Яких весь час на ланцюжку чужинці водять.

 

Навіюють усім, що так повинно бути,

І обрізають пам'ять різними шляхами,

Примушують своє відкинути й забути,

Щоб пліч народ уже ніколи не розпрямив.

 

Та вихід є єдино правильний до Волі –

Відродження й утвердження свого Звичаю.

У цьому кожен впевниться на власній долі,

Як перестане годувати хижу зграю.

 

23-24.04.2013 р. Васильківка – Дніпропетровськ

 

ВЛАСНИЙ ДІМ

 

Нам треба будувати класний дім

З усього власного – його удосталь.

З проекту нового передусім,

Який сягає в глиб віків водносталь.

 

Ніякий архітектор із чужих

Не схоче та й не в змозі душу вкласти

В будову, де відсутні безліч лих

І штучно створені різкі контрасти.

 

Хтось марить зводити на цій землі

Собі – палац, а нам – кошару,

А то й розвіяти навік в імлі,

Щоб взагалі із вуст – ні пари.

 

Не вийде так. У власнім домі в нас –

Свій хліб святий і чиста пісня.

Над цим працюймо разом повсякчас –

Нікому там не буде тісно!

 

25.02.13 Дніпропетровськ

 

ВСТАНЬТЕ!

 

Підніміться з колін. Я наказую: «Встаньте!»

Скільки можна рабами валяться в багні?

Хай здригнуться і зникнуть усі окупанти,

Коли скажемо разом єдине їм: «Ні!»

 

Не потрібні нам їхні дикунські закони,

За якими вони нас «виводять у світ»,

А насправді – на смерть видають нам талони

Без війни, як в найгірші часи лихоліть.

 

Здатні ми і самі без чужої опіки

Жити так, як велить наша совість і честь.

Тож негайно потрібно позбутися кліки

І поставить навіки на цьому свій хрест.

 

Геть з трибун всіх мастей трубачів-окупантів –

Вони звикли ростити себе на брехні.

Тож уже не прошу, а наказую: «Встаньте!»

Ми не будемо більше валяться в багні!

 

19.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

ДВОБІЙ

 

Зійшлися у двобої рабовласники й раби.

Їм кажуть: «Вірте нам!». Раби уже не вірять.

Вони відчули невгамовну тягу боротьби

І навіть їхні діти вміло гострять стріли.

 

Ніколи рабства не було на щедрій цій землі,

Його підсунули нам збоченці духовні,

Щоб наше все святе розвіялось в чужій імлі

Під їхнім мракобіссям беззмістовним.

 

А на планеті докорінно змінюється все

І як би не хотілось нею володіти,

Та нове мислення із вітром перемін знесе

Усю зажерливість, збудовану на гніті.

 

І розіллється справжня Воля з берегів Дніпра

По всіх куточках – навіть за далекі межі.

В останній наш двобій гримить набатом клич: «Пора!»,

Щоб мати абсолютно все, що нам належить.

 

29.04.2013 р. Дніпропетровськ

 

БОГ

 

Одні брешуть, що вірять у Бога,

Інші ж вірять фальшивим, чужим,

Хтось уже – у ні в що і в нікого.

А кого ж нам вважати святим?

 

Наші предки вже чітко це знали:

Бог – усе, Абсолют, Ідеал.

Віра ця в монолітнім загалі

Нам примножила б потенціал.

 

Наші ж витоки древні від Роду

Хочуть стерти навіки кати,

Щоби силу такого народу

В безпросвітній тупик завести.

 

Зародився під спекою вірус,

Що в пухлину уже переріс.

Нам показують всюди папірус,

Де від злоби писав мракобіс.

 

А у ньому усе – на розруху

І на нищення інших людей,

Щоб створити повсюдно задуху

Й насолоджуватись від смертей.

 

Чи не годі усім нам хворіти

Від безглуздих фальшивих тирад?

Є єдині надійні в нас ліки –

Геть подалі занесений смрад!

 

У душі є своє розуміння

І святого, і Бога, й життя.

Все, що нищить народне коріння,

Зметемо, як заразне сміття!

 

28.04.2013 р. Дніпропетровськ

 

ВИТОКИ

 

Ми – не раби твої, чужий, фальшивий Боже,

Придуманий пришельцями для нас.

Обманювати іменем святим негоже

Від роду вільнолюбних повсякчас.

 

Хто добровільний раб, хай молиться на тебе –

Розвіявшись пилинкою в імлі,

Ніколи не пізнає Раю, що на Небі,

І не відчує щастя на Землі.

 

Єдиний гріх – що ззовні від Звичаю

Ми відійшли, хоч в серці зберегли.

І ось тепер до всенародного розмаю

Вже повертаємось з-під кабали.

 

Йдемо упевнено до витоків – до Роду,

Аби відчути суть свого Буття

І велич та могутність власного народу,

Всю радість повноцінного життя.

 

Лиш там – всі життєдайні сили для загалу,

Де кожен є Людиною щодня.

У нас достатньо збереглось потенціалу,

Щоб більше не блукати навмання.

 

Звичай – дороговказ і стимул, і порада,

Магічний промінь із тисячоліть.

Він – стержень і основа, і духовність Ладу,

Надійний щит від різних лихоліть.

 

23-27.01.2013 р. Дніпропетровськ

КОЛИ НЕ СТАНЕ ФАРИСЕЇВ

 

Ось уявіть, що зникли фарисеї.

Чи будемо ми вірити їх божествам?

Чи не було релігії своєї,

А чи бракує іншого чогось всім нам?

 

Чому такі ми, браття-українці,

Що супроводжує нас вічна суєта?

А чи віками ще в чужій сторінці

Шукати нам сліди не нашого Христа?

 

І вірить будемо в чиїсь там міфи,

Що принесли усім значний духовний злам?

Уже пора розставить нові віхи,

Свій розпочати відбудовувати храм!

 

Вогнем й мечем скоряли наші душі,

Тисячоліття роду кинули в полон.

Не пересохли ж джерела цілющі,

Бо вічно діє всюди Всесвіту закон.

 

Не можна жити рабським сьогоденням,

Постійно спотикаючись об камінці,

Підкинуті нам по усіх теренах,

Щоб спрямувати назавжди на манівці.

 

Якщо не буде в світі фарисеїв,

Чиїм тоді святим молитимемося ми?

Чи знову принесе хтось панацею,

Щоб хитро напускати в очі нам дими?

 

22.08.2010 р. Дніпропетровськ

 

СВІЙ ЗАКОН

                                  В своїй хаті своя й правда,

                                  І сила, і воля.

                                                  Тарас Шевченко

 

Сьогодні треба всенародно й величаво

Проголосити чітко, що Звичай – Закон,

А Звичаєве Право – це Законне Право,

Сформований віками щастя еталон.

 

Хоча була їх тьма, гвалтівників Звичаю,

Які підступно спершу грали роль своїх,

Доводячи не раз підлеглих до відчаю

Заради хворобливо амбіційних втіх.

 

Покладемо, нарешті, ми Законне Право

У Конституцію – наш Основний Закон.

І лиш тоді заживемо усі на славу,

Коли не стане збоку штучних перепон.

 

І саме ми, а не зажерливі приблуди,

Навіки-вічні зведемо тут власний дім.

У гості ж – просимо, але – без блуду,

Інакше – вкажемо на двері їм!

 

Це – абсолютно будь-якому ляльководу,

Бо треба вирватись з смертельної петлі.

Законне Право українського народу –

Самому бути тут Хазяїном землі!

 

18.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

САД

 

Добротний сад – немов на небі рай,

Тут відчуваєш всю земну окрасу.

Завжди про нього самостійно дбай,

Не довіряй ніколи торбохватам.

 

Чому ж ми віддали наш спільний сад

Пройдисвітам, нахабам і злочинцям?

Його забрати треба знов назад

І дати гідну відсіч всім ординцям.

 

Бо в тім саду зібралося усе

До кожної дрібнички кровно наше.

Хай вітер перемін у світ несе,

Що ми самі все змінимо на краще!

 

Щоб розквітав і плодоносив сад,

Позбудьмось шкідників і паразитів.

Його плекати треба на свій лад,

Не дозволяти більше уразити.

 

Якщо потрібно, саджанців дамо

Ще і сусідам – хай ростуть на славу.

На них стоятиме чітке клеймо,

Поставлене за Звичаєвим Правом!

 

24.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

СОБАЧКИ НА ЛАНЦЮЖКУ

 

Незавидна у собаки доля,

Незалежно – дог, бульдог, чи шавка.

Все одно немає волі,

Хоч, як треба, зрідка і погавка.

 

Правда, із простим репертуаром,

Бо інакше – аж ніяк несила.

Лиш би чув хазяїн, що недаром

За шматочок хліба з ним бродила.

 

Бачимо таких і на екрані,

При нагоді – ще і на масовках.

Ніби знають, як гоїти рани,

Хоч у цілому – то все без толку.

 

До тих пір, як з рідного Звичаю

Не збудуємо нову Систему,

Все стоятиме Хазяїн скраю,

А собачки гавкатимуть в тему.

 

16.03.-29.04.2013 р. Дніпропетровськ

 

ТАКОМУ НЕ БУТИ НІКОЛИ!

 

Такому не бути ніколи,

Щоб тут, на козацькій землі,

Де прагнули вічно до Волі,

Осіли правителі злі!

 

Вони між собою говорять,

Що Бог обіцяв їм цей Рай,

І Пекло ж постійно нам творять,

Штовхають весь час у відчай.

 

У різні боки нас розводять,

Пускаючи в очі свій пил.

А в наслідку – вже верховодять

З позиції підлих мірил.

 

Для них ми – раби і тварини,

Яких запрягають в ярмо.

О ні! Так не буде віднині –

Знущатися більш не дамо!

 

Нам мудрості з лишком достатньо –

Її зберігає Звичай.

Щоб сили набратись стократно,

З тієї криниці черпай!

 

28.04.2013 р. Дніпропетровськ

 

ВІДПОВІДЬ

 

Історичну пам'ять хочуть відібрати.

Намагаються, принаймні, так зробити.

Не пускайте в очі дим, дегенерати!

Вашою брехнею всі по горло ситі.

 

І як жити нам, то нічого повчати –

Власний досвід чималий є споконвічний.

Із своїм брудним статутом в нашу хату

І не суньтесь: він давно катастрофічний!

 

Ми не той народ, ким можна керувати

Різним зайдам та оплаченим агентам.

Не для вас земля ця, хитрі плутократи,

А тим більше – закулісним диригентам!

 

12.01.2013 р. Дніпропетровськ

 

КРЕДО

 

Поглянь навколо – повне розмаїття

З Добром і Злом на різних полюсах:

Є буйний ріст, пусті суцвіття,

А то й отрута, що наводить жах.

 

І кожен з нас – частинка в цьому світі –

Несе в собі оту його печать.

У кожного окреслена орбіта –

То непомітна, то на повне ять.

 

Зумій збагнути всю світобудову:

Де істина, де фальш, а де й брехня.

Тоді все розумітимеш з півслова

І не блукатимеш десь навмання.

 

Тож визначайся з власним кредо чітко,

Будь впевненим в бурхливому житті,

Щоб будь-яка спотворена агітка

Чимсь не зманила з власного путі.

 

Єдиним кредо нелукавим,

Сформованим впродовж тисячоліть,

Нам став Звичай і Звичаєве Право –

З минулого в майбутнє Заповіт!

 

19.02.2013 р. Дніпропетровськ

 

ЗЛОЧИННІ СВЯТА

 

Отак і будемо конати до тих пір,

Поки чужинські свята у пошані,

Бо штучно звужують народний кругозір,

Щоб довше протримати у тумані.

 

З фальшивою наклейкою навперебій

Підсовують облуду для ширвжитку,

Аби не дати шикуватись в однострій

І повсякчас знаходитись у збитку.

 

Як вигідно пришельцям, щоб ніхто уже

Не розгадав їх сатанинську змову!

Давно пора разом не вірити в чуже

Та й скинути навік міцну окову!

 

5.05.2013 р. Дніпропетровськ

 

ЛАД

 

Ми – народ, що постав із тяжкої Руїни,

Хоч іще доведеться не раз йти у бій

Крізь болота і хащі, снаряди і міни,

Та ніщо вже не вб'є єдність мрій і надій.

 

Тут ніхто, окрім нас, не збудує Державу

Ту, яка ще не раз заворожить ввесь світ.

Тож не треба шарахатись вліво, чи вправо

За будь-ким, хто дає свій облудний обіт.

 

Увесь хаос думок впорядкуйте до Ладу –

Так підказує наш споконвічний Звичай.

Крізь життя пронесіть, як магічну принаду,

Віру предків своїх. І хай зникне відчай!

 

Ми – державний народ! І упевнені в тому,

Що ніколи не буде назад вороття.

Нас мільйони в рядах, хто без страху симптому

Вже готовий боротись за гідне життя.

 

2.02.2013 р. Дніпропетровськ

 

 

НА ПОЛЮСАХ ДОБРА І ЗЛА

 

Все стане з часом на свої місця

І кожен матиме йому належне,

Бо крутиться у Всесвіті Земля,

Фіксує кожну мить, яка не щезне.

 

І там, на полюсах Добра і Зла,

А також у безмежжі, що між ними,

У кожного дорога пролягла,

Ніколи і ніким неповторима.

 

Нічого не пускай на самоплив

І чітко визнач місію у світі,

Аби окреслить низку перспектив,

Яких досягнеш на своїй орбіті.

 

Не пробуй жити лиш споживачем,

Збагачуй край всім новим і відчутним

І вибирай у безлічі дилем

Усе найкраще, сплетене з майбутнім.

 

Тож будь цілеспрямованим завжди

У розбудові власної держави.

За досвідом нікуди не ходи –

Він є давно у Звичаєвім Праві.

 

24.03.2013 р. Дніпропетровськ

 

НА ПАЛЮ ЗРАДНИКА, НА ПАЛЮ!

 

Якщо нас зрадив отаман,

Це ще не значить скласти зброю.

Інакше на собі аркан

Відчуємо на полі бою.

 

Коли ти, дійсно, йдеш на герць

Свідомо і безкомпромісно,

То доведи, що ти – борець

Усім, хто грає закулісно.

 

Якщо такі, як ти і я,

Пліч-о-пліч станемо стіною,

То жодна не страшна петля,

Якою б не була міцною.

 

І єдність  здатна наяву

Здолати будь-яку навалу.

Хто ж обезчестив булаву –

На палю зрадника, на палю!

 

3.11.2010 р. Новомосковськ – Дніпропетровськ.

 

 



Создан 28 мая 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником