К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

 

Про те, чого немає в Інтернеті

Оригінальні дослідження



 

ПРО ТЕ, ЧОГО НЕМАЄ В ІНТЕРНЕТІ

 

Буквально недавно на зв'язок зі мною вийшов давній знайомий і поцікавився, чим займаюся. Коли дізнався, що я пишу книги, здивувався, чи це важливо сьогодні – мовляв, в Інтернеті можна знайти все! Я відповів, що він дуже і дуже помиляється (до речі, і не тільки він). Довелося навести аргументи із власної творчості, зокрема, лише на прикладі кількох книг, що вийшли у світ нинішнього року, які я не виставляв і поки-що не збираюся, принаймні, повністю виставляти в Інтернет з різних причин.

Почнемо із першої – найбільшої за обсягом, що побачила світ у березні – «Січеславщина козацька. Учора, сьогодні, завтра» із понад 400-ми оригінальними світлинами, знятими, в основному, власноруч за 22 роки. Ця книга – перше в Україні ґрунтовне дослідження козацтва з позиції Звичаю та Звичаєвого Права українського народу від арійських часів до сьогодення і з прогнозом на майбутнє. Без зайвої скромності відзначу, що автора кілька фахівців після прочитання книги вже зарахували у першу трійку найвідоміших дослідників козацтва (після Кащенка і Яворницького). Їх привабила глибина досліджень і незаангажованість у викладенні історії. До речі, у травні автор випустив і збірку поезій «Народжуйтесь, герої!», що об’єднана ідеями Звичаю та Звичаєвого Права і через незвичність позиції «дуже революційна», як відзначили деякі із її читачів. Зрозуміло, Звичаєва ідеологія відрізняється від тієї, яку нам постійно пропагують від імені народу його «друзі».

Книга «Дібрівський ліс», що вийшла у вересні, спричинила резонансний вибух серед читачів, які не раз говорили, що вони такого ніде не читали. Та й не могли прочитати, бо там – багаторічні власні дослідження автора, який пройшов несходженими чи затоптаними стежками краю.

Де, наприклад, раніше могли прочитати про одного із найвідоміших і водночас утаємничених командирів найбільшого на планеті повстанського селянського руху у ХХ столітті на чолі з Нестором Махном Каленика? Автору ж уперше в історії дослідження повстанського руху вдалося не тільки натрапити на слід командира, який мав доступ до армійських скарбів, а й показати у книзі фото хати, де жила родина, з якої вийшло два повстанці-брати. У тій же книзі є розповідь про найбільший із відомих на сьогодні метеоритів України (1906 кг) і фото одного із його фрагментів. Там же вміщено фото броду через Вовчу і невеличкий відрізок відомого Муравського шляху, відшуканого у придніпровському степу внаслідок кількох експедицій, проведених під керівництвом автора. Не буду перераховувати всієї новизни, чого не знайдете в Інтернеті.

Читачі книги «Дібрівський ліс» під враженням прочитаного зібрали кошти, щоб допомогти автору видати ще одну не менш цікаву – «Легенди Дібрівського лісу», яка щойно вийшла і про неї йдеться на цьому сайті.

Зараз у видавництві знаходиться ще одна оригінальна книга автора – «Таємні дороги запорожців». Вона давно зверстана, відредагована і вичитана. При надходженні достатніх коштів для друку хоча б мінімального накладу через кілька днів може вийти у світ. Оскільки Україна «заєвромайданилася» і вести переговори з потенційними спонсорами проблематично, автор вдається до рішучого кроку – звернутися через Інтернет до тих, хто у ці напружені дні терміново зможе надати допомогу, щоб уже в цьому році і ця книга «народилася». Такий прийом, до речі, був застосований і при випуску книги «Січеславщина козацька. Учора, сьогодні, завтра», коли відгукнулися небайдужі не тільки із Придніпров'я, а й з різних регіонів України – від східних і центральних областей до Львова та інших міст Галичини. Всі передплатники отримали книги або із рук у руки, або через «Автолюкс» чи «Нову пошту».

Безумовно, автор зацікавлений мати справу з одним спонсором, але життя диктує свої умови. Тож, як бачимо, знову доводиться пускати «шапку по колу».

Насамперед, пропоную козацьким, туристичним, краєзнавчим та всім зацікавленим організаціям, а також педагогічним, іншим колективам і окремим особам зробити свій посильний внесок. Всі, зрозуміло, отримають книги, а спонсори, які зроблять найбільший внесок, будуть відзначені на одній із титульних сторінок.

 

ТЕРМІНОВО потрібні ДОДАТКОВІ КОШТИ для друку видання, яке стане в нагоді краєзнавцям, козакам, туристам, педагогам та багатьом іншим, хто не байдужий до історії України, у тому числі козацтва.

 

Для видання книги відкрито на ім'я автора – Ковтонюк Борис Мусійович – рахунок № 4149437706738794 у Приватбанку. Місцевим (Дніпропетровськ) можна передати готівкою.

Після перерахування грошей, будь ласка, повідомте: тел. 067-270-81-35 або 050-205-83-15 чи електронною адресою bkovtoniuk@rambler.ru свої додаткові координати для вручення (відправлення) книг після виходу та можливих інших уточнень.

 

ДАВАЙТЕ ЗРОБИМО ОДИН ОДНОМУ НОВОРІЧНІ ПОДАРУНКИ!

 

З повагою і попередньою подякою Борис Ковтонюк.

 

Для орієнтації про зміст книги, де є 75 кольорових фото, подаю передмову до неї.

 

 

 

ДЛЯ ЕКСТРЕМАЛІВ І НЕ ТІЛЬКИ

 

Дніпропетровщину чомусь вважають непривабливою для туристів. Безумовно, якась доля правди у цьому є. Степ, серед якого розташована територія всієї області, не кожного, очевидно, поманить до себе так, як, наприклад, Крим, Карпати, чи навіть той же український лісостеп.

Крім того, Придніпров'я протягом віків було ареною боротьби за Волю України, насамперед, у період його козацької історії, і враховуючи те, що ця тема аж до проголошення Незалежності у різні періоди спотворювалася, заборонялася – частково, чи повністю, то, зрозуміло, ні про який туризм по козацьких місцях раніше не було і мови. Вони ж складають «левову частку» зацікавленості як іноземців, так і співвітчизників.

Серед інших причин можна назвати ще одну – Дніпропетровськ довгий час був закритим містом для відвідування зарубіжними гостями. Це теж, у якійсь мірі, наклало свій відбиток на розвиток туризму у нашому регіоні.

В останні роки стереотипи щодо непривабливості Дніпропетровщини для туристів почали частково руйнуватися. Як показує практика, у нас в наявності чимало резервів, щоб думка про це взагалі змінилася. Одним із прикладів є вихід цієї книги. У ній автор у репортажно-нарисовій формі захоплююче розповідає про маловідомі сторінки нашого минулого та ілюструє фотознімками місця, де відбувалися такі події. А це, безумовно, зацікавить не тільки любителів історії краю, а й багатьох туристів.

Дніпропетровська обласна громадська організація «Краєзнавче товариство «Ріднокрай» у 2009-2010 роках вперше в Україні провела комплексну авто-вело-водо-пішохідну експедицію «Запасний шлях «із варягів у греки», або Таємними дорогами запорозьких козаків» степовими річками та їх берегами від Дніпропетровська до Азовського моря. У 2011-2013 роках була проведена ще одна експедиція – «Козацький зимівник», що частково стала продовженням першої. Матеріали експедицій, доповнені з документальних та інших джерел, і стали основою оригінальної книги.

Враховуючи специфіку громадської організації, безумовно, основна увага приділена детальнішим дослідженням на теренах області. Та це аж ніяк не применшує важливості пропонованої роботи, тим більше, що книга «Таємні дороги запорожців» – «перша ластівка» в означеній темі. Своєю працею журналіст-краєзнавець Борис Ковтонюк заповнює одну із «білих плям» в історії краю, реставруючи її та приєднуючи до бурхливого періоду розвитку запорозького козацтва.

Сьогодні важко повірити, що, скажімо, Вовчу або якусь іншу із степових річок, що у спекотне літо в окремих місцях майже пересихають, колись борознили козацькі чайки. Як підкреслює автор, він теж, коли вперше почув про це, не повірив. Та, як людина допитлива, зацікавився почутою інформацією і згодом вирішив разом із однодумцями детальніше вивчити і доповнити її. Основна ж заслуга краєзнавця у тому, що він на базі гідрологічних матеріалів Інституту гідробіології НАН України аргументовано дав відповідь на одну із загадок козацької доби – як саме пролягав таємний шлях запорожців до Азовського моря після верхів'я Вовчої. Помилка, допущена талановитим французьким інженером Бопланом ще у ХVII столітті в описі їхнього запасного маршруту і на віру сприйнята багатьма науковцями, навіть потрапила до шкільних підручників та інших наукових видань. Правда, розбіжність у записках іноземця із реальною обстановкою давно вже помітили дослідники, але ніхто з них, крім сумнівів, не довів свою правоту з наукової точки зору.

Книга побудована у вигляді розповіді про туристично-краєзнавчу мандрівку. За основу взято проходження протягом місяця на надувних човнах 350-кілометрової відстані від кордону Дніпропетровської області з Донецькою до Дніпропетровська – із вкрапленням інформації, здобутої раніше і пізніше на цьому маршруті. Для кращої орієнтації у географічному плані кожному із районів області присвячено окремий розділ. Це такі райони: Межівський, Покровський, Васильківський, Павлоградський, Новомосковський, Дніпропетровський, у який вклинюється Самарський у місті Дніпропетровськ. Окремо виділена інформація про острови, що знаходяться на шляху до місця, де колись ревіли дніпровські пороги. На початку книги окреслюється історична розвідка маршруту по Донбасу. Заключним акордом захоплюючої розповіді є галерея фотознімків, знятих як під час проходження водою, так і в подальшому проведенні експедицій. Вони доповнюють цілісність означеної теми.

Прокладений маршрут, безумовно, зацікавить багатьох любителів екстравагантних відчуттів та пригодницького туризму і не тільки їх. Його можна поділити на кілька відрізків – у залежності від можливостей, часу, цілей, забаганок тощо. Наприклад, під час проведення чемпіонату з футболу «Євро-2012» кілька груп іноземців, які приїхали до Донецька, пройшли по воді на чотиримісних човнах лише по Покровському району. Радощам не було меж! Вони, очевидно, ніколи навіть не думали, що в степовому краї може бути така краса.

Кожен із гостей у віці від юнацького до літнього, серед яких були і жінки, проїхав не просто пасажиром, а поперемінно власноруч вів човен, яких в «ескадрі» було кілька. Один із човнів спеціально виділили під туристичне спорядження – адже всі ночували на березі Вовчої у наметах, варили їжу в похідних умовах. Іноземні туристи не тільки йшли по воді, а й відвідували населені пункти, де місцеві краєзнавці, за попередньою домовленістю з організаторами водного походу, за допомогою перекладача розповідали про історію краю. Ну а з природою всі знайомилися на власні очі. Чого вартий лише водоспад на Вовчі! А легендарний Дібрівський ліс! Та й кожен куточок Придніпров'я залишив незабутні враження.

Зрозуміло, що для організації масового туризму на даному, чи будь-якому іншому маршруті, необхідно ще багато зробити. Для цього в області є відповідна програма, яка постійно доповнюється і розширюється. А це значить, що Дніпропетровщина у перспективі може перетворитися в один із найпривабливіших туристичних центрів України.

Насамкінець, треба зауважити, що ця книга не є повним довідником наявності усіх цікавих в історичному, природному та інших аспектах об’єктів та місць. Вона служить лише орієнтиром на одному із напрямків багатогранного життя запорозьких козаків. Тож, відправившись у дорогу за маловідомим, але захоплюючим маршрутом, кожен із туристів, краєзнавців та всіх інших небайдужих серцем, переповненим неспокоєм та жагою пізнання, відкриє самотужки ще не одну цікаву сторінку у книзі Буття нашого краю. Щасливих мандрівок!

 

 



Создан 14 дек 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником