К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

ГОЛОВНА ВИМОГА ДНЯ

ПОВЕРНУТИ НАРОДУ ВСЕ ВІДІБРАНЕ І ВКРАДЕНЕ



У день Соборності і Свободи з нагоди 95-річчя об'єднання західних і східних українських земель у Дніпропетровську, як і по всій Україні, пройшли масові заходи. Зокрема, у місті на Дніпрі вони розпочалися із традиційного ланцюга – символічного єднання, коли люди із лівого та правого берегів пройшли по Новому мосту і зустрілися на середині. Потім присутні через набережну відправилися у центр міста і провели акцію біля пам’ятника Тарасу Шевченку – із прапорами і транспарантами.

Цьогорічний день Соборності і Свободи важко назвати святом, оскільки воно обагрене свіжою кров'ю на Майдані у Києві. Серед кількох загиблих протестувальників – наш земляк вірменин Сергій Нігоян із села Березноватка Солонянського району, який на Майдані перебував майже з перших днів його організації. На підтримку сім'ї загиблого для ритуальних заходів присутні зібрали кошти.

Від пам’ятника Кобзарю учасники заходу пройшли центральною артерією міста до історичного музею імені Д.І.Яворницького, де у сквері вшанували загиблих у роки національно-визвольних змагань 1918-1921 років – на місці одного із їхніх поховань.

Сьогодні кричати «Банду – геть!», «Зека – на нари!», що ми постійно чуємо на майданах, віче та інших масових заходах, недостатньо. Заміна однієї влади на іншу без зміни всієї системи, практично, мало що дасть. Те розуміють і політики, і народ. Правда, перші, навіть опозиційні, чомусь чітко не ставлять справедливість в епіцентр своєї діяльності – хіба що загальними словами. На жаль, щось подібне ми чули під час «помаранчевої революції», коли нас годували обіцянками, наголошуючи, що «багаті допоможуть бідним».

Зараз на Майдані і Антимайдані та навколо них зійшлися дві крайності, що віддзеркалюють інтереси олігархів, бізнес яких зорієнтований або на Росію, або на Європу, в цілому – хто за будь-яку ціну намагається зберегти свої капітали. Прості українці стали заручниками і тих, і тих. Як Євросоюз із своїми транснаціональними компаніями та диктатом рабських умов для України, так і Росія, яка до кінця ще не зрозуміла, що українці мають законне право самі розпоряджатися власною долею, то – чергові удавки на нашу шию. Народ, практично, ніхто не слухає, лише використовує у власних інтересах. Де ж вихід?

У простого народу відібрали майже все – від матеріальних до духовних цінностей. Повернення у державно-народну власність великих та стратегічних об’єктів не дасть можливості концентрації великого капіталу в руках одиниць, бо сприяє захвату влади, а відтак – створення рабовласницько-диктаторського ладу: одним – все, іншим – нічого. Якби у країні не було безробітних, бідних і знедолених, то, вірогідно, не було б і протистояння у суспільстві.

Часи лідерів політичних партій минають. Згадайте слова лиш одного: «Почую кожного!». На порозі – народовладдя: встановлення Звичаєвого українського ладу, коли не лідери замасковано закликають народ вірити лише їм, а народ висуває лідерів і дає їм свої накази, а при невиконанні – негайно зміщає їх.

Однією із злободенних вимог, як уже наголошувалося, є повернення відібраного і вкраденого за роки Незалежності – це вже звучить, правда ще не в повний голос, і на майданах, і навколо них. Саме це дасть можливість не тільки змінити владу, а й усю систему та послужить основою для будівництва держави в інтересах практично усіх громадян, принаймні, абсолютної більшості. Це повинно бути чітко зафіксоване у новій Конституції, проект якої мусить пройти загальнонародне обговорення, а по найважливіших статтях – голосування на референдумі. Хто продовжує відстоювати протилежне – або агент впливу ворогів українського народу, або, м’яко кажучи, людина недалека, чи добровільний раб, який продовжує вірити, що «будь-яка влада – від Бога». Хоч у паспортах громадян України вилучена графа про національність, але, за підрахунками експертів, встановлено, що у вищих ешелонах нинішньої державної влади є лише 10 відсотків українців. Хто ж тоді і в чиїх інтересах проводиться державотворення? Усіх, хто виступає проти такого стану, влада намагається оголосити «терористами, злочинцями, бандитами». Чи не нагадує це ситуацію після чергового поневолення України Росією і встановлення комуністичної диктатури?

Борис Ковтонюк, журналіст, Дніпропетровськ



Обновлен 27 янв 2014. Создан 23 янв 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником