К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

ПОХОРОНИ СЕРГІЯ НІГОЯНА

Українська земля палає в огні



У числі перших жертв на Майдані у Києві став 21-річний Сергій Нігоян із села Березнуватівка Солонянського району на Дніпропетровщині. Відразу після його смерті Інтернет і деякі, м’яко кажучи, несерйозні газети заполонили суперечливі публікації. Не хочеться перераховувати їх з різних причин.

Доводилося розмовляти з багатьма жителями села. Ніхто не сказав жодного поганого слова ні про батьків, які у кінці 1980-х років приїхали у село, ні про їхнього єдиного сина Сергія, який народився вже тут і був громадянином України, займався спортом, не був одруженим і не мав дітей, як про це проінформувала навіть «Комсомольская правда».

Чи не найулюбленішим поетом Сергія Нігояна був Тарас Шевченко, якого він не раз цитував і на Майдані. Символічно, що Сергій виріс на вулиці Шевченка у будинку 6. Можливо, це теж зіграло певну роль у прояві українського патріотизму чистокровного вірменина.

Серед тисяч протестувальників цей хлопець відразу запам’ятався не тільки тим, хто безпосередньо був на Майдані, а й багатьом жителям в різних куточках України, оскільки, напевне, через свою зовнішність, володіння чистою українською мовою, несення служби охорони Майдану не раз потрапляв в об’єктиви телекамер, насамперед, 5-го каналу, що постійно вів трансляції про бої з передової за Волю України.

Кілька тисяч односельчан, приїжджих із різних куточків України, вірменської діаспори 26 січня, в неділю, прийшли попрощатися із загиблим юнаком. Тут були і ті, хто пліч-о-пліч стояв із Сергієм на Майдані. Труну з тілом виставили у клубі, де в одному приміщенні знаходяться ще й сільрада та бібліотека, оскільки у скромній сільській хаті занадто мало місця для таких ритуальних дійств. Поховали загиблого на сільському кладовищі.

Голова сільради Володимир Хрен сказав прощальне слово (більше нікому не дали такої можливості із-за боязні перетворення похоронів у мітинг), звучала траурна музика, гімн України, за традицією у півзвуку зіграли на вірменських народних інструментах прощальні мотиви, вірменські священики відслужили молебень. У сільській їдальні справили поминальний обід. От і все.

Людини на Землі вже немає. За що ж не стало одного із захисників трудового українського народу? Хлопець провів на Майдані півтора місяці. Його туди ніхто не посилав, а юнак рвався за покликом серця. Висновки нехай зробить кожен сам.

Борис Ковтонюк, журналіст, Дніпропетровськ



Обновлен 27 янв 2014. Создан 26 янв 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником