К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

ДНІПРОПЕТРОВСЬК, НАРОДНЕ ВІЧЕ, 16 ЛЮТОГО 2014 РОКУ

Як створювати загони самооборони



 

 


ДНІПРОПЕТРОВСЬК, НАРОДНЕ ВІЧЕ, 16 ЛЮТОГО 2014 РОКУ

Як створювати загони самооборони


Кожне наступне народне віче, що відбувається щонеділі з 12 години у Дніпропетровську в парку Глоби біля пам’ятника Чкалову, оригінальніше і цікавіше попереднього. Нинішнє – не виняток. На цей раз до жителів і гостей міста завітали лідер партії «Удар» Віталій Кличко, народні депутати від ВО «Свобода» Юрій Михайлишин (Львів), партії «Удар» Ярослав Гінка (Львів), представник «Правого сектору» дніпропетровець Андрій Денисенко. Тема їхніх виступів –усунення мирним шляхом нинішнього режиму в Україні.

Боротьба лише починається. Не залишилися осторонь загальнонародної боротьби і наші прекрасні «половинки» – «жіноча сотня» обласного центру. Вони зініціювали гру на роялі біля ОДА. Послухати це, а заодно і стати в обороні, після віче зохотилося і багато чоловіків. Правда, влада, щоб не було чути музики роялю, запросила цілий духовий оркестр для глушіння. Тоді ініціатори відійшли на протилежний бік облдержадміністрації, яку з усіх сторін щільним кільцем охороняв «Беркут», і розташувалися у сквері. Свято музики удалося на славу!

Всі давно зрозуміли, що в Україні – політична криза, на порозі – й економічна. Причини – відомі, наслідки – жахливі. У мирні протести влада вносить грубі елементи сили, провокуючи на протидію. Де вихід? Зараз повсюдно створюють загони самооборони. Народ – свої, влада – свої, у доповнення до всіх структур, які повинні охороняти державні інститути. А чи потрібні такі загони взагалі? На жаль, без цього вже не обійтися.

В Україні народ масово повстав за свої понівечені права – так було і в усі часи протягом багатьох віків. Чи принесуть користь і реальні результати загони самооборони сьогодні? Багато залежить від того, хто їх створює, яка тактика і чи є стратегічна мета. От на останньому варто зупинитися детальніше.

Якщо створювати загони лише для того, щоб замінити владу, чи зробити імідж тій чи іншій політичній силі для чергового закріплення у владі, цього явно недостатньо. Помінявши шило на мило, простий народ мало в чому виграє. Згадайте добре відомий анекдот: «Хто ходив у шубці, той і ходитиме…» Якщо вже щось змінювати, то змінювати кардинально. Це значить, що треба змінювати всю Систему. Нинішня ж обібрала до цурки більшість українців. І це при тому, що в нас є багато переваг перед іншими державами як в економічній, так і в інших сферах. Нам же «будують» державу, де, практично, титульний народ залишається безправним і вимираючим. Який вихід?

Створюючи загони самооборони, треба чітко уявляти кінцеву мету: не просто – для бунту, випуску пари, чи ще чогось, тим більше не заради того, чи іншого вождя. Часи партійних лідерів минають. Це чітко відчувається вже на даному етапі, коли Майдан виробляє власну політику, що не завжди співпадає з позицією і справами навіть опозиційних партійних лідерів. Нас життя вже не раз учило, що лідери говорять красиво, а обіцянки не завжди поспішають виконувати. Сьогодні народу «пропонують» лідерів і простий люд не все знає, хто ж за ними стоїть і чиї інтереси вони будуть захищати. Так буде доти, поки ми не змінимо Систему.

Вже понад два роки вироблена і широко обговорюється «Програма дій українського народу з 2012 року», в основу якої покладені Головні норми Звичаєвого (Законного) Права українського народу. Вона пройшла експертизу не тільки фахівців, які визнали її безальтернативною, а й у народних масах, про що я вже неодноразово писав. Ще раз подаю витяг із Програми, а детальніше з нею можна ознайомитися в Інтернеті, у т.ч. на сайті «Козацька муза Бориса Ковтонюка», у книзі «Січеславщина козацька. Учора, сьогодні, завтра» (2013) та в інших джерелах.


Розділ І.ЗВИЧАЄВА СИСТЕМА ВЛАДИ – ДИКТАТУРА НАЦІЇ (найвища форма народовладдя)

1.Звичаєва система влади основується на принципі верховенства Права та волі народу-нації.

2.Народ-нація обирає владу на всіх рівнях, контролює та має право відкликати і притягувати до відповідальності. На першому рівні діє Коло та Віче - пряме народовладдя.

3.Влада є обов`язково змінюваною: з влади – у народ.

4.Нація, відповідно закону, диктує владі свою волю. Головна функція влади – виконувати волю нації.

5.Право і закони, зміни і доповнення до них дає виключно народ-нація.

Розділ ІІ. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

1.Земля, усі природні багатства, надра, ліси і води є національно-державною власністю. Територіальна громада виступає користувачем закріпленої за нею, відповідно закону, території.

2.Земля не купується і не продається, а надається в оренду у розмірах та на термін, визначених законом. Земля під приватне житло надається у власність з правом купівлі – продажу.

3.Селяни самі визначають форму господарювання – індивідуальну чи колективну, кооперативну.

4.Велика промисловість, важливі підприємства, транспорт, велика торгівля, надприбуткові сфери економіки є національно-державною власністю. Мала промисловість, середня і дрібна торгівля, середній і дрібний бізнес є кооперативним та приватним.

5.Банківська система є національно-державною власністю. Капітал знаходиться під державним контролем.

6.Трудові колективи на національно-державних підприємствах приймають пряму і безпосередню участь в управлінні цими підприємствами.

7.Іноземний капітал може залучатися лише державою, при потребі, з застереженням національних інтересів. Іноземні юридичні та фізичні особи не можуть бути власниками землі та підприємств.

Розділ ІІІ. ІНШІ НОРМИ

1.Ідеології і організації, які заперечують Звичаєве Право та проводять антидержавну і антинаціональну діяльність, забороняються.

2.Українська мова є єдиною державною мовою і домінуючою в суспільстві. 3.Неухильне дотримання народних моральних норм – пошана до старших, пошана до жінки і матері, заборона сексуальних збочень та ін.

 

4.Збереження расово-етнічної приналежності української нації. Заборона колонізації України чужинцями.

5.Одностанове, безкласове суспільство. Розподіл суспільних функцій відбувається відповідно бажань та здібностей, в умовах рівних можливостей і на конкурентній основі. Соціальний статус не передається по спадковості.

 

Тож, створюючи загони самооборони, треба чітко усвідомлювати кінцевий результат, викладений у Програмі. Зрозуміло, що в умовах глобалізації ця справа не з легких, але іншого виходу немає. Не можна, втікаючи від одного хижака, відразу потрапляти у лапи іншого. Тепер щодо технічних нюансів самооборони. Такі загони, чи групи, повинні створюватися в усіх населених пунктах – до найменших сіл включно. Не треба галасувати, кричати на весь світ, особливо у сільській місцевості, що створили самооборону, не обов’язково вести й облік – там і так один одного всі знають. Головне – об'єднання навколо Програми, підшукати однодумців, доповнити Програму своїми вимогами, бо у названій враховано лише основні принципи.

У перспективі Головні норми ляжуть в основу нової Конституції України, оскільки нинішня далеко не повністю відображає прагнення народу, хоча нібито і написана від його імені.

Щодо озброєння. Головна наша зброя – наша ідеологія, що випливає із споконвічного Звичаєвого Права. Сьогодні кулаками і навіть кулями важко когось перемогти. Наша зброя – наш Розум.

Масові загони самооборони повинні створюватися надовго – до повної Перемоги і побудови української України. Ми вже пройшли те, коли під вибори, чи інше, столичні «лідери» нашвидкуруч створювали різні комітети захисту, опору тощо. А результат? Україна ще дужче скочується у прірву.

У нас попереду ще не одні вибори. Правда, за нинішньої Системи на покращення надій мало. Грати за старими правилами народу надокучило. Отже, повинні бути нові правила. Якраз створені вже сьогодні масові загони самооборони зіграють вирішальну роль у зміні влади, де вона не відповідає вимогам того чи іншого регіону, а також прискорить зміну і всієї Системи нашого співжиття.

Насамперед, такі загони стануть ідеологічним авангардом. Ілюзій не треба, що хтось це зробить для нас, а ми тільки пожинатимете плоди. Так не буває. Засукавши рукави, треба кожному прикласти зусиль у міру своїх можливостей. Щодо принципів створення загонів самооборони. Їх умовно можна поділити на кілька різновидів: формальні, напівформальні, тимчасово законспіровані, лояльні. Тепер детальніше окреслимо кожен із них.

ФОРМАЛЬНІ – створюють з тактичних міркувань для захисту при проведенні масових заходів, дотримання порядку в окремих напружених місцях тощо. У них є конкретні відповідальні за організацію, чіткий план на випадок непередбачених обставин, фіксовані списки з переліком номерів мобільних телефонів і т.д. НАПІВФОРМАЛЬНІ – є керівник з ініціативною групою та актив. Загальні фіксовані списки з різних причин не складають. Такі загони підрозділяють на менші структури, на чолі яких стоять ті, хто підтримує контакти з вищестоящою ініціативною групою.

ТИМЧАСОВО ЗАКОНСПІРОВАНІ – діють у державних органах, установах, організаціях, закладах, на підприємствах різних форм власності та в інших колективах, де відкритий прояв народної самооборони на даний момент неможливий.

ЛОЯЛЬНІ – створюють там, де в силу своєї службової, виробничої діяльності та з інших причин не можуть брати участі у трьох попередніх, але розділяють назрілі вимоги українського народу у побудові справедливого суспільства, міцної і багатої держави. До речі, навіть в Абвері активно діяла група мислячих офіцерів, яка сприяла прискоренню загибелі гітлерівського режиму.

Спільна доктрина для всіх – єдина всенародна ідеологія. Не програма якоїсь партії навіть най-най-най, бо така відображає настрої лише частини населення («партія» в перекладі з англійської й означає – «частина»). Такою доктриною і є вище коротко викладена «Програма дій українського народу з 2012 року». Чому саме з 2012-го? Відповідь дуже проста – з 22 грудня 2011 року у Всесвіті відбулася зміна епох внаслідок переміщення космічних об’єктів, що впливають на всю земну цивілізацію. Про це кілька років тому багато говорили, навіть залякували «кінцем світу», щоб відвернути людство від вирішення нагальних проблем.

Що ж робити сьогодні з політичними партіями? На перехідному етапі до побудови справедливого суспільства вони ще деякий час діятимуть, але з часом їх потреба, як механізму приходу до влади, відпаде. Із сьогоднішніх активістів «на плаву» залишаться хіба-що ті, хто, своєчасно зорієнтувавшись, прийме загальнонародні вимоги, а не йтиме в тіні олігархів, чи за інерцією щось белькотатиме із старого репертуару. Іншого – не дано.

ЩОДО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ, ЯКІ НЕ Є ЕТНІЧНИМИ УКРАЇНЦЯМИ. У вас сьогодні є можливість підтримати народ, серед якого ви живете, серед якого житимуть ваші діти і внуки, і практично підтвердити, що ви поважаєте титульний народ і його прагнення до побудови власної справедливої держави, про яку він мріяв століттями і тисячоліттями. Історія знає багато прикладів, коли іноземці ставали на захист українців. І зараз на майданах стоять пліч-о-пліч люди різних національностей. Взяти хоча б вірменського юнака Сергія Нігояна, якого у минулому місяці підступно вбили на Майдані у Києві.

ЩОДО ОЛІГАРХІВ. У них є єдиний шанс реабілітувати себе, якщо хочуть служити Україні. Хай обмірковують.

ЩОДО БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ. Сьогодні навіть школяр, натиснувши кілька кнопок в Інтернеті, може розібратися у загальних рисах її «премудростей». Ні для кого вже не секрет, що «прив’язка» до американського долара – це звичайна фікція, тобто, всесвітній обман. Долар аж ніяк не підкріплений золотим запасом США, а його паперова (чи віртуальна) маса відповідає лише 9% всього, що є в Америці. Ось тут повинні і сказати своє слово фахівці-економісти, а не політики-папуги та інші агенти впливу, які співають не відомо за які дивіденди з чужих голосів.



Создан 16 фев 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником