К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

 

ЗАБОРОНА АНТИУКРАЇНСЬКИХ ПАРТІЙ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ

Для побудови сильної і міцної держави це вже стало на чергу денну



До всіх людей я ставлюсь однаково – до тих пір, доки вони не втручаються в моє життя, життя моєї сім'ї, мого народу і держави в цілому. Така позиція, глибоко впевнений, і в переважної більшості землян. Тому будь-які звинувачення про сказане нижче – абсолютно незаконні і абсурдні. Я принципово ніколи не був, не є і не збираюся бути членом жодної політичної партії, хоч добрий десяток із них – від крайніх лівих до крайніх правих – пропонували поповнити їхні ряди. У той же час юридично входжу у кілька демократичних громадських організацій: профспілка залізничників і транспортних будівельників України, Українське товариство мисливців та рибалок, Національна спілка журналістів України, Дніпропетровська обласна громадська організація «Краєзнавче товариство «Ріднокрай», яку і очолюю.

Щодо політичних партій – це хитрий і підступний інструмент для розколу і обману будь-якого народу з позиції «розділяй і володарюй» і ослаблення держави. У перекладі із англійської слово «партія» є похідним від слова «частина», тобто, відображає погляди лише певної кількості людей. Верховна Рада України повинна терміново прийняти давно вже назрілий «Закон про заборону антиукраїнських та антидержавних політичних партій і громадських організацій». Насамперед, це стосується Комуністичної партії України, Партії регіонів, «Союз», «Советский центр», «Союз советских офицеров» та низки інших. Тобто тих, що скеровуються ззовні і працюють на інші держави, сприяють розколу і послабленню української держави. Якщо це неможливо нині, то такий закон має бути одним із перших у наступному складі парламенту.

Названий документ ніяким чином не підміняє «Закону про люстрацію». Це зовсім різні речі. У крайньому разі, без вирішення даних та ряду інших проблем Третій Майдан – неминучий. І буде він, а це очевидно вже сьогодні, рішучішим і ще більш масовим.

Зрозуміло, що всі проблеми, що накоплялися роками, а то й десятиліттями і навіть впродовж довшого періоду, водночас не вирішити. І все ж не помічати їх, ігнорувати, заганяти у «глухий кут» далі вже не можна. Майдан, зрозуміло, не всесильний. Це – своєрідне всенародне віче, де, як і в сиву давнину, акумулюються і обговорюються злободенні теми.

На черзі денній серйозні доповнення (а не лише ретуш) до Основного Закону – Конституції України та абсолютно нові закони про вибори до парламенту, органів місцевого самоврядування тощо. Насамперед, у Верховну Раду, обласні, міські, районні та сільські ради треба обирати не за партійною приналежністю, а за компетенцією, вмінням вирішувати різні питання та порядністю того чи іншого кандидата.

Політичні партії – як інструмент приходу до влади – повинні відійти у минуле. Забороняти їх немає необхідності (за винятком антиукраїнських та антидержавних). Вони можуть існувати як платформа для обговорення тих чи інших питань загальнодержавного чи регіонального значення та внесення пропозицій на розгляд суспільства і прийняття, якщо є така потреба, відповідних рішень на різних рівнях. Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та інші державні органи повинні рішучіше ставитися до проявів антиукраїнської та антидержавної діяльності будь-кого. У цьому вони матимуть загальнонародну підтримку. Не вирішення, повільне та не повне вирішення даних проблем підриває авторитет до державної влади в цілому.

Безумовно, однією із найважливіших проблем є соціальна. Без зміни Системи (а не лише влади) її не вирішити. Про це я вже неодноразово детальніше писав у ряді публіцистичних матеріалів, починаючи із статті «Програма дій українського народу з 2012 року» (2011), що розміщена в Інтернеті, у тому числі на сайті «Козацька муза Бориса Ковтонюка», розповсюджується іншими носіями інформації, ввійшла до моєї книги «Січеславщина козацька. Учора, сьогодні, завтра» (2013) – першому в Україні фундаментальному дослідженні козацтва з позиції Звичаю та Звичаєвого Права українського народу.

Звичаєве Право – це Законне Право народу на свої духовні і матеріальні цінності. Саме порушення його впродовж віків породжувало і породжує нині масовий спротив у різних проявах. Звичаєва ідеологія повинна стати фундаментом побудови української держави. Це – аксіома.

Там, де закони держави побудовані на Звичаєвому Праві, вони близькі народу і виконуються у повному обсязі. І навпаки, коли влада видає антинародні закони та приймає інші рішення лише в інтересах вузького кола осіб, вони не сприймаються загалом і нагнітають напругу у суспільстві. До речі, про це говорили багато мислителів різних епох і народів. Так думають мудрі люди і нині у різних куточках планети. Сьогоднішня (хоч і недолуга) Конституція України дозволяє прийняти рішучі заходи до тих, хто проводить антиукраїнську та антидержавну політику. В Основному Законі чітко прописані статті і про державну мову, і про унітарність та цілісність української держави, і багато інших. Тому я рішуче вимагаю від законодавчої та виконавчої влади дотримання Конституції моєї держави.

Надіюсь, що аналогічні звернення будуть масовими – незалежно від етнічної приналежності громадян України. Це особливо необхідно зараз, у період грубого збройного втручання Російської Федерації у справи суверенної України, що реально може призвести до Третьої світової війни.

Особливо хочеться звернутися до депутатів від Партії регіонів – від сільських до Верховної. Не зустрічайте мої слова в багнети. Краще зверніться до свого Розуму і Розсудливості. Згадайте класичні слова, коли людину судять не тому, що вона погана, а за її справи. Серед вас чимало фахівців у різних галузях. Ваш досвід може пригодитися і в подальшій розбудові держави – вже на інших засадах. Ні для кого не секрет, що у проросійську Партію регіонів останнім часом, особливо перед останніми виборами у місцеві ради, примусово заганяли позапартійних керівників різних рівнів, або ж вимагали зміни партійного членства. Кожен із вас може навести і сам достатньо прикладів. Давайте на цьому поставимо крапку.

Людину треба цінити не за приналежність до тієї чи іншої політичної сили, а за її здібності, широкий світогляд, порядність, професійну діяльність та інші якості, що сприяють розбудові державі, а не кримінальному збагаченню лише окремих осіб.

Саме ви, як не парадокс, уже сьогодні можете розробляти новий закон про вибори не за партійною приналежністю. Після широкого обговорення, доповнень, змін тощо такий проект можна подавати на подальше обговорення і затвердження парламентом. Життєдайні закони повинні писати не окремі депутати чи групи, утверджувати не сумнівна більшість депутатських голосів, а йти від народу, де чимало фахівців, які хоч не представлені у владі, бо і не рвуться туди, але можуть посприяти у цьому.

Ще раз хочу наголосити: сильнішої зброї, ніж правильно організована і правдива ідеологія, ніколи не було, немає і бути не може. Ідеології, засновані на брехні, підміні загальнолюдських цінностей, завжди терпіли і терпітимуть крах. Як характерний приклад – комуністична, в основу якої покладено принцип знищення націй, жорстоку диктатуру від імені пролетаріату для перетворення того ж пролетаріату у безмовних роботів-рабів, щоб у кінцевому результаті поставити на планеті єдиного «богообраного» царя.Це з приводу того, чому сьогодні треба заборонити і Комуністичну партію з її антигуманними цінностями.

Насамкінець, варто нагадати один із нормативів етикету: «Краще піти самому на хвилину раніше, ніж чекати, доки вас прогонять».

Борис КОВТОНЮК,

ветеран праці м.Дніпропетровськ



Создан 15 мар 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником