К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

ЯКЩО НЕ ЮЛЯ ТИМОШЕНКО, ТО – ХТО?

Чи під силу тендітній жінці важка державна булава?



Відразу зауважу, що я ніколи не був, не є і ніколи не буду членом жодної політичної партії. Свою позицію щодо цього аргументував у багатьох публікаціях і книгах. Мій світогляд з раннього дитинства формувався під впливом народної, тобто Звичаєвої, ідеології. Ніколи не був і переконаним прихильником Юлії Тимошенко: багато з того, що вона робила, категорично відкидав, хоч дещо сприймав як належне.

Я завжди підтримував тих, хто на даний момент яскраво виражений опозиціонер, максимально наближений до мого бачення облаштування суспільства. На всіх останніх виборах, наприклад, принципово голосував за ВО «Свобода», хоча теж не повністю поділяю окремі нюанси програми цієї політсили, про що власноруч вказував Олегу Тягнибоку та іншим свободівцям, із багатьма із яких, як і представниками цілої низки партій, у дружніх стосунках.

Нинішні замітки викликані приїздом Юлії Володимирівни на свою батьківщину – до Дніпропетровська – у якості кандидата на пост Президента України і аж ніяк не є пропагандистськими чи агітаційними лише за даного претендента на найвищу сходинку влади у державі. Це треба відразу зауважити, щоб не вступати у дискусії «за – проти» із прихильниками і опонентами Тимошенко. Візит був дводенним. Спочатку Юлія Володимирівна побувала у селі Березнуватівка Солонянського району – на батьківщині загиблого на Майдані Сергія Нігояна – там відкрито меморіальну дошку у школі, де навчався Герой. Наступного дня Тимошенко провела зустріч із місцевими представниками бізнесу в українському музично-драматичному театрі ім.Т.Г.Шевченка, відвідала один із блок-постів при в'їзді до обласного центру та провела прес-конференцію для досить великої кількості журналістів у дворі облдержадміністрації. Після того відбула у Донецьк.

Жодного разу під час виступів не бачив пані Юлю із шпаргалками. Це – її великий плюс як політика. Але варто акцентуватися на тому, задля чого вона нині приїжджала. Точніше, на деяких аспектах її передвиборчої програми.

Слухаючи Тимошенко у залі театру, вловив себе на думці, що вона добре ознайомлена із моєю статтею «Програма дій українського народу з 2012 року», що є в Інтернеті, у тому числі на моєму сайті, та внесена у книгу «Січеславщина козацька. Учора, сьогодні, завтра» (2013), що є першим ґрунтовним дослідженням козацтва з позиції Звичаю та Звичаєвого Права українського народу.

Як досвідчений політик Юлія Володимирівна намагається тримати руку на пульсі часу і вміло маневрувати для досягнення мети, враховуючи не тільки власне бачення, а й прагнення окремих груп підтримки та народу в цілому. Таке враження було і в мого колеги: «А деякі аспекти її програми перегукуються із Звичаєвим Правом!» Правда, деякі. Але уже те, що процес пішов, радує. «Програма дій» має широке розповсюдження і підтримку в народі, її поділяли і поділяють багато з тих, хто стояв на Майдані, і тих, хто сьогодні в самообороні чи просто на робочих точках, бо там акумульована суть нашого українського Буття.

Перед тим, як почав готувати ці замітки, ще раз уважно переглянув в Інтернеті передвиборчу програму Юлії Володимирівни та деяких інших кандидатів на посаду Президента України. Загальне враження: програма Тимошенко не тільки широкомасштабна, а в ній розкрито, на відміну від багатьох інших, основні механізми впровадження наміченого. З деякими положеннями, правда, не повністю згоден.

Зупинюся лише на окремих, насамперед: «Сучасна професійна армія – гарант незалежності». Я не проти контрактних засад, але, вважаю, у нинішніх умовах кожен українець (якщо дозволяє здоров'я) має пройти військову підготовку. Хай це буде не обов’язково строковою службою: наприклад, у навчальних закладах, за територіальним принципом тощо. Україна не повинна більше допустити, коли ворог захоплює наші землі, а ми нашвидкуруч збираємо патріотів, які жодного дня не тримали зброї у руках. У нас у резерві повинні бути мільйони добре навчених та ідейно підкованих оборонців власної держави. Один із варіантів – через патріотичні (а не фальшиві) козацькі організації, які можуть у мирний час виконувати і цілий ряд інших функцій. Це треба вирішувати на законодавчому рівні.

Дуже суперечливим є і думка Тимошенко про «виховання твердої віри в Бога, духовну освіту дітей та молоді». У ХХІ столітті (!) освічені люди добре розуміються на релігіях, їх впливах на суспільну свідомість. У кожного, очевидно, є і своє розуміння Бога. Тим більше, багато людей до цих питань підходять із наукової точки зору. На цю тему можна писати цілі трактати, але я особисто противник (з багатьох причин), щоб Президент України приймав присягу на Біблії. Навіть за Конституцією у нас церква відділена від держави. Приклади двох останніх Президентів України, які показово красувалися на релігійних святах, правда, в церквах різних патріархатів, яскраво свідчать про їхню «релігійність», особливо в дотриманні заповіді «Не укради!»

Більше зауважень не робитиму, оскільки кожен бажаючий може самостійно ознайомитися з програмою Тимошенко, як і будь-кого із претендентів на високу посаду. Спинюся на окремих позиціях, що мені, рядовому громадянину, найбільше імпонують. Зокрема, про референдуми. Про це Юлія Володимирівна детальніше говорила і на зустрічі в театрі. Вона наголосила, що буде ініціювати впровадження системи референдумів, у тому числі про довіру-недовіру Президенту та іншої влади вже через два роки після виборів, щоб дати, або не дати, можливість продовження своїх повноважень. Прекрасне рішення!

Подобається і те, що опозиція призначатиме голову Рахункової палати та керівників контрольних парламентських комітетів, отримає право притягати до кримінальної відповідальності окремих (чому не всіх? Автор.) посадових осіб – через суд за матеріалами парламентської слідчої комісії. Важливим є і те, що: «Буде негайно відкликане вето з нового Бюджетного кодексу, що дасть можливість залишити податки там, де люди їх платять – в селах, селищах та містах». Взагалі, цьому питанню Тимошенко приділила особливу увагу перед бізнесменами. Вона відкриває широку дорогу малому та середньому бізнесу. Вважає, що потрібні кардинальні зміни до податкової системи. Щоб вивести виробництво із «тіні», потрібна спрощена система оподаткування. Цей та інші Закони, що важливі для широкої сфери громадян, треба попередньо обговорювати публічно, наприклад, на сайті уряду, Верховної Ради тощо. «У народу повинно бути не тільки право на революцію та участь у виборах, а й активно впливати на законодавчі процеси та управління державою» – підкреслила Тимошенко.

Добрим є і те, що, нарешті, задекларовано пріоритетним «розвиток наукоємних галузей – нанотехнологій, мікроелектроніки, ракетно-космічної, авіабудівної, суднобудівної, машинобудівної, інформаційних технологій». Юлія Володимирівна планує збільшити обсяг фінансування фундаментальних наукових досліджень, що забезпечать інтелектуальний стрибок країни. До речі, з цього приводу я особисто можу навести численні приклади, коли оригінальні патенти роками припадають пилюкою, а влада, у постійній боротьбі за місце в ній у корисних цілях, навіть не робить найменших спроб для втілення винаходів, що зміцнювали б економічну та іншу силу держави. Заплановано багато й інших починань, що створять нові робочі місця.

Не хочу переповідати й багато інших починань із програми, яку прагне втілити в життя кандидат на пост Президента. При цьому вона зауважує, що буде діяти «жорстко та рішуче». Враховуючи наполегливий і цілеспрямований характер пані Юлі (навіть, з її слів, незалежно від результатів виборів) вона як політик може ще багато досягти. Правда, мені особисто стало жаль цю тендітну, з підкошеним під час перебування у в’язниці здоров'ям жіночку, значно похуділу, яка нині пересувається з допомогою палички та друзів. Проте її сильному духу можуть позаздрити багато чоловіків. Тож, чи під силу їй важка державна булава – це питання часу.

Зараз основне – зупинити агресію Росії, дати можливість Україні, насамперед, економічно зростати паралельно із утвердженням притаманним їй духовним (мається на увазі культурним та іншим) цінностям. Саме від України багато у чому залежить і наступ глобалізації та зміна вектору у світовому масштабі.

Для особливо доскіпливих: ще раз наголошую, що добре слово про Юлію Тимошенко з елементами критики аж ніяк не є пропагандистською статтею. Особисто я в останній день вирішу, за кого віддам свій голос на виборах. Зрозуміло, що не за «технічного» кандидата, не за нинішніх, чи колишніх регіоналів та комуністів.

З цього приводу наведу один яскравий факт. У моєму рідному Покровському районі на Дніпропетровщині після краху політики панівної Партії регіонів районна організація саморозпустилася. Зараз усі дружно пішли «під Порошенка». Оскільки у того своєї партії немає, то – в «Удар» Кличка, з яким у Петра Порошенка є спільна угода на наступних президентських виборах. Коли подме вітер в інший бік, то подібні «партійці», очевидно, ще не раз змінять палубу, щоби залишитися на плаву.

Чи не час подумати взагалі про нову систему виборів, де б інструментом приходу у владу був фаховий принцип і порядність, а не належність до якоїсь політичної партії, кожна з яких все дужче розколює суспільство? Тоді б ми не мали і сьогоднішніх проблем, у тому числі сепаратистських.

В Україні повинна бути стратегічна програма розвитку держави, а не втілюватися кількарічна – будь-якої однієї політичної партії (чи коаліції), хто переміг на чергових парламентських чи президентських виборах. Досить «видумувати» велосипед. Таку програму, насамперед, треба обговорити всенародно, а не в парламенті, і закріпити в новому (а не відретушованому) Основному Законі – Конституції України, а також в інших важливих Законах. Парламентарі і Президенти повинні чітко виконувати їх, а не вести «бої» за місце на Олімпі, доказуючи всякими правдами і неправдами, хто з них найкращий. Час працює у цьому напрямку.

 

Борис КОВТОНЮК,

член НСЖУ м.Дніпропетровськ

Фото автора та Людмили КОВТОНЮК



Создан 23 апр 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником