К О З А Ц Ь К А М У З А Бориса КОВТОНЮКА

ВАЖЛИВІСТЬ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА У ДЕРЖАВОТВОРЕННІ

Чи потрібно українським політикам «придумувати велосипед»?



Сьогодні українське (і не тільки!) суспільство настільки заполітизоване, що для високопродуктивної праці у багатьох залишається все менше і менше часу та енергії. Чи не кожен намагається нести «свою правду» якщо не з високої трибуни, то у громадському транспорті, сусідам біля під'їзду, у будь-який інший спосіб, навіть через приціл вишуканої зброї. Чому? Відповідь лежить на поверхні – абсолютну більшість людей не влаштовує нинішній стан їхнього життя.

Словоблуди часто обіцяють нам, що у майбутньому (а дехто переконує – лише на небесах) житимемо у Раю. Правда, на небесах – тільки мізерна кількість. А на Землі ж нормально хочеться жити, напевне, всім. Тож кожна людина аналізує пройдений нею шлях, щоб переконатися у його правильності та при необхідності внести корективи. Це ж стосується і народу (будь-якого) в цілому. Історія – його багатство. В одного – яскраве і розкішне, в іншого – у багнюці і крові, а ще у когось – розгублене і втрачене навіки.

Щодо українського народу. Останнім часом все більше дослідників, аналітиків та інших небайдужих людей звертають свої погляди у глиб власної історії, щоб відшукати життєдайні рецепти, притаманні саме нашому народу, для повноцінного Буття. Одним із надійних є Звичай та Звичаєве Право.

На цю тему 11 грудня 2014 року на базі Запорізького національного університету відбулася чергова (п’ята) науково-практична конференція «Звичаєве Право. Від минулого до сьогодення». Її ініціатор і один із організаторів – керівник ВГО «Всеукраїнська федерація «Спас» Олександр Притула. Конференція проходила у два етапи: спочатку студенти зачитали кращі свої роботи, а потім відбувся круглий стіл за участю науковців-правознавців, незалежних дослідників, керівників деяких козацьких організацій.

Відразу треба зауважити, що далеко не всі орієнтуються у правильності трактування Звичаєвого Права. Але – то не біда. Адже раніше в Україні подібним майже ніхто не займався, оскільки ми були довгий час колоніальним і бездержавним народом. Головне, що процес пішов. Подаю свою доповідь на засіданні круглого столу з короткими анотаціями українською, російською та англійською мовами (згідно з вимогами до оформлення).

 

На прикладі України автор розглядає важливість дотримання основних принципів Звичаєвого Права у розбудові держави. За основу статті взята концепція, викладена ним у першому в світі ґрунтовному дослідженні козацтва з позиції Звичаю та Звичаєвого Права українського народу «Січеславщина козацька. Учора, сьогодні, завтра» (Дніпропетровськ, Баланс-Клуб, 2013) із урахуванням останніх подій в Україні та за рубежем.


ВАЖНОСТЬ ОБЫЧАЕВОГО ПРАВА В ГОСУДАРСТВЕННОМ СТРОИТЕЛЬСТВЕ

На примере Украины автор рассматривает необходимость учета основных принципов Обычаевого Права в государственном строительстве. В основе статьи – концепция, изложенная им в первом в мире фундаментальном исследовании казачества с позиции Обычая та Обычаевого Права украинского народа «Сичеславщина казацкая. Вчера, сегодня, завтра» (Днепропетровск, Баланс-Клуб, 2013) с учетом последних событий в Украине и за рубежом.

 

THE IMPORTANCE OF CUSTOMARY LAW IN NATION BUILDING

Taking as example the case of Ukraine the author studies the importance of observing the basic principles of customary law in nation building. The article is based on the author’s concept which he presented in "Cossacks of Sicheslav region. Yesterday, Today and Tomorrow" (Dnipropetrovsk, Balance Club, 2013) - the world's first fundamental study of Cossacks from the perspective of the Ukrainian community rules and customary law .The research takes into account recent developments in Ukraine and abroad.

 

Ключові слова і поняття: Звичай, Звичаєве Право, Запорозька Січ, державотворення, Помаранчева революція, Майдан, Революція Гідності.

 

У жодній країні світу немає абсолютно одинакового законодавства навіть із близькими сусідами. Це зумовлено тим, що будь-яку державу, як правило, творить на окремо взятій території певна нація із певними особливостями, що відрізняє її від інших: мова, культура, історія, традиції, менталітет та багато іншого.

В основі творення і розбудови держави на сьогоднішньому етапі розвитку лежить власне законодавсто, головні напрямки якого сформовані, насамперед, в її Конституції. Ще багато віків тому дослідники і мислителі зауважували, що найкраще діють державні закони там, де вони прийняті на базі Звичаєвого Права, оскільки не потребують будь-якого примусу і виконуються добровільно.

У кожного народу було (а то і є!) своє Звичаєве Право, якщо воно не знищене чи не сплюндроване з різних причин і не припорошене пилом історії. Детальніше розглянемо тему на прикладі Звичаєвого Права українського народу.

Звичаєве Право з'явилося на базі звичок, звичаїв (норм поведінки у певному середовищі), що з часом трансформувалося і у Звичай – як ідеологічно-правову основу. Його витоки сягають ще Родового ладу. У процесі еволюції з різних племен, які населяли дану територію, сформувалася нація, і узагальнене Звичаєве Право стає загальнонародним. Воно передається від покоління до покоління навіть не зафіксованим письмово. Безумовно, деякі норми і принципи з часом можуть відходити у минуле, але основа залишається, практично, незмінною.

Звичаєве Право довгий час було притаманним і для запорозьких козаків – до тих пір, поки у їхнє життя не втрутилася Російська імперія. Навіть після знищення Запорозької Січі у військових слободах, що створені на базі козацьких зимівників, дозволялося судити за дрібні провини за місцевими, тобто козацькими, звичаями, а за більші – згідно із колоніальними законами імперії.

Росія докладала чимало зусиль, щоб вивітрити вільнолюбний дух українців, сформований Звичаєвим Правом. Воно безслідно нікуди не зникло, а продовжувало жити у свідомості народу як протиставлення: «що є реально і як повинно бути». Багато ознак Звичаєвого Права закарбувалося у прислів’ях, приказках, народних піснях та іншій, насамперед усній, колективній творчості.

Україна довгий час не мала власної держави, а коли у 1991 році здобула Незалежність, то, на хвилі ейфорії, багато хто думав, що, нарешті, впаде «манна небесна» і всі житимуть, як у раю. На жаль, цього не сталося. За роки Незалежності більшість українців зрозуміли, що вони ошукані. Із кожним роком стан в економіці та інших сферах багатогранного життя або ж погіршується, або ж має бути набагато кращим від нинішнього. Внаслідок масового незадоволення такою ситуацією Україну впродовж більше двох десятиліть потрясають бурхливі події – починаючи від численних пікетів, страйків, мітингів, демонстрацій тощо до, на щастя, безкровної Помаранчевої революції 2004 року, яка, до речі, так і не принесла бажаних результатів, та кровавого Майдану 2014-2015 років, названого Революцією Гідності, що ще не завершилася.

Народ незадоволений не лише економічною ситуацією в країні, а й багатьма іншими аспектами. Хоча прийнято безліч законів, та значна частина із них так і не виконується, або ж виконується не у повній мірі. Причина відома – багато із них затверджені без врахування загальнонародних інтересів, тобто Звичаєвого Права, і їх часто-густо із зміною чергової влади доводиться відміняти або вносити серйозні корективи.

Та скільки б разів ми не міняли владу, скільки б не писали нових законів, проблема залишиться не вирішеною до тих пір, поки не збудуємо систему співжиття у відповідності до того, як це бачить народ, який творить дану державу.

Останнім часом інтерес до вивчення Звичаєвого Права в Україні значно зріс. Це викликано, насамперед, пошуками державотворчих шляхів у глобалізованому світі, черговою агресією наших колишніх колонізаторів та іншими причинами. Розуміючи, що українці на базі власного Звичаєвого Права можуть створити одну із найпотужніших країн світу (а для цього у нас є всі можливості – від природних до інтелектуальних), нам намагаються нав'язати хибну думку, що Звичаєве Право – архаїчне, віджило себе тощо. Це ж далеко не так. Розглянемо дану ситуацію у практичній площині.

Після опублікування моєї статті «Програма дій українського народу з 2012 року» в Інтернеті та у книзі «Січеславщина козацька. Учора сьогодні, завтра» (2013) автор отримав багато відгуків, суть яких зводиться до кількох слів – програмі немає альтернативи. Програмою зацікавилися багато політиків, державних діячів, не кажучи вже про рядових громадян. Вона дала поштовх для прийняття деяких рішень на державному рівні, правда, ще далеко недостатніх для задоволення загальнонародних потреб. Подаємо витяг із цієї статті:

«Потенціал абсолютно всіх політичних партій в Україні вичерпаний. Що далі? На це життєво важливе запитання дана відповідь 17 грудня 2011 року, коли у Києві відбулася Рада патріотичних громадських організацій, щоб накреслити вихід із непростої ситуації, в якій опинилася Україна. Така програма давним-давно існує у наших душах, її багато раз обговорювали, у тому числі лише протягом 2011 року: на Козацьких Радах 15 травня у Жовтих Водах і 4 червня у селі Покровському біля Нікополя, на Звичаєвій Раді 1 жовтня у Дніпропетровську та на форумі патріотичних сил 12 листопада у Львові.

Програма визволення від національного та соціального гноблення основується на Головних Нормах Звичаєвого Права, яке сформувалося впродовж тисячоліть внаслідок практичної діяльності українського народу на базі Звичаю, що існує у двох вимірах: як норми поведінки і як ідеологічно-правова система. Нижче подано документ, остаточно затверджений на Раді у Києві, де викладені хоч і не всі Головні Норми, але й цього достатньо, щоб його підтримав кожен чесний і порядний українець, кожен свідомий громадянин України.

Розділ І. Звичаєва система влади – диктатура нації (найвища форма народовладдя)

1. Звичаєва система влади основується на принципі верховенства Права та волі народу-нації.

2. Народ-нація обирає владу на всіх рівнях, контролює та має право відкликати і притягувати до відповідальності. На першому рівні діє Коло та Віче - пряме народовладдя.

3. Влада є обов`язково змінюваною: з влади – у народ.

4. Нація, відповідно закону, диктує владі свою волю. Головна функція влади – виконувати волю нації.

5. Право і закони, зміни і доповнення до них дає виключно народ-нація.

Розділ ІІ. Економічна система

1. Земля, усі природні багатства, надра, ліси і води є національно-державною власністю. Територіальна громада виступає користувачем закріпленої за нею, відповідно закону, території.

2. Земля не купується і не продається, а надається в аренду у розмірах та на термін, визначених законом. Земля під приватне житло надається у власність з правом купівлі – продажу.

3. Селяни самі визначають форму господарювання – індивідуальну чи колективну, кооперативну.

4. Велика промисловість, важливі підприємства, транспорт, велика торгівля, надприбуткові сфери економіки є національно-державною власністю. Мала промисловість, середня і дрібна торгівля, середній і дрібний бізнес є кооперативним та приватним.

5. Банківська система є національно-державною власністю. Капітал знаходиться під державним контролем.

6. Трудові колективи на національно-державних підприємствах приймають пряму і безпосередню участь в управлінні цими підприємствами.

7. Іноземний капітал може залучатися лише державою, при потребі, з застереженням національних інтересів. Іноземні юридичні та фізичні особи не можуть бути власниками землі та підприємств.

Розділ ІІІ. Інші норми

1. Ідеології і організації, які заперечують Звичаєве Право та проводять антидержавну і антинаціональну діяльність, забороняються.

2. Українська мова є єдиною державною мовою і домінуючою в суспільстві.

3. Неухильне дотримання народних моральних норм – пошана до старших, пошана до жінки і матері, заборона сексуальних збочень та ін.

4. Збереження расово-етнічної приналежності української нації. Заборона колонізації України чужинцями.

5. Одностанове, безкласове суспільство. Розподіл суспільних функцій відбувається відповідно бажань та здібностей, в умовах рівних можливостей і на конкурентній основі. Соціальний статус не передається по спадковості.

Саме Головні Норми Звичаєвого Права і є дороговказом для конкретних дій у нинішній ситуації та у майбутньому і ляжуть в основу оновленої Конституції України. Доктрини «вільного ринку» та комуністична, на перший погляд, ніби протилежні, насправді ж зародилися із людиноненависницької ідеології тих, хто рветься до світового панування. Наша ж, національна, програма економічної системи формувалася віками у свідомості народу, а в кінці ХІХ століття була науково обґрунтована Юліаном Бачинським – ще тоді, коли Україна була розшматована різними імперіями, але вчений вірив у її соборність та господарську дієздатність.

Ця Програма дає потужну іскру, що приведе в дію весь народний механізм. Для цього треба зробити зміни у власній свідомості і очиститися від наносного чужоземного інформаційного сміття та різних вірусів…»

Варто зауважити, що в прийнятому документі свідомо уникнуто питання релігії, оскільки ми живемо у світській державі, де церква відділена від держави. Водночас, релігія і сьогодні має значний вплив на свідомість деякої частини громадян України в цілому і українців зокрема. Враховуючи, що Звичай та Звичаєве Право українського народу зародилися ще до офіційного запровадження християнства на Русі, принесена ззовні християнська релігія нанесла значної шкоди Звичаєвому Праву українського народу, але це вже тема окремої розмови.



Обновлен 13 дек 2014. Создан 12 дек 2014



  Комментарии       
Всего 1, последний 2 года назад
Анатолій 111111svet@ukr.net 13 дек 2014 ответить
Згоден. Тому треба проводити роботу по створенню Територіальних Громад як юридичних осіб, володарівВсі інженерні споруди, мережі, підприємства, промислові будови і споруди націоналізуються Територіальною Громадою і є власність Територіальних Громад. Землі, усіх природних багатств, надр, лісів і води. Територіальна громада виступає користувачем закріпленої за нею, відповідно закону, території.
Земля не купується і не продається, а надається в оренду у розмірах та на термін, визначених законом. Земля під приватне житло надається у власність з правом купівлі – продажу.
Члени Територіальних Громад самі визначають форму господарювання – індивідуальну чи колективну, кооперативну, комунальну.
Велика промисловість, важливі підприємства, транспорт, велика торгівля, надприбуткові сфери економіки з дозволу Загальних Зборів Територіальних Громад на договірних засадах орендується державними органами. Мала промисловість, середня і дрібна торгівля, середній і дрібний бізнес є комунальним, кооперативним та приватним.
Банківська система є національно-державною власністю і власність Територіальних Громад. Капітал знаходиться під державним контролем і контролем Територіальних Громад.
Трудові колективи на національно-державних підприємствах приймають пряму і безпосередню участь в управлінні цими підприємствами.
Іноземний капітал може залучатися лише державою з дозволу Територіальних Громад, при потребі, з застереженням національних інтересів. Іноземні юридичні та фізичні особи не можуть бути власниками землі та підприємств.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником